ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 909/108/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
за участю помічника судді, який здійснює повноваження секретаря судового засідання - Корсун Я. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 (судді: Мирутенко О. Л., Матущак О. І., Якімець Г. Г.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 (суддя Михайлишин В. В.)
за позовом Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради
до Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник"
про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У січні 2019 року Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник" (далі - ПВКФ "Сітник") про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок систематичної несплати ПВКФ "Сітник" земельного податку та набуття третіми особами права власності на будівлі і споруди, що знаходяться на цій земельній ділянці, право постійного користування земельною ділянкою ПВКФ "Сітник" підлягає припиненню.
1.3. У відзиві на позов ПВКФ "Сітник" проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що несплата земельного податку або орендної плати, набуття права власності на будівлі і споруди іншими особами не є підставами в розумінні статті 143 Земельного кодексу України для припинення права постійного користування земельною ділянкою.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, позов задоволено. Припинено ПВКФ "Сітник" право постійного користування земельною ділянкою площею 3, 8 га, розміщеною по АДРЕСА_1 Івано-Франківської міської ради, та визнано недійсним і скасовано державний акт на право постійного користування землею Серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок укладення низки договорів нерухоме майно відповідача, що знаходилося на спірній земельній ділянці, було в різний спосіб відчужено іншим особам, що самим відповідачем не заперечувалося.
Крім того, суди установили, що починаючи з дня отримання державного акта на право постійного користування землею і по сьогоднішній день ПВКФ "Сітник" не декларувала зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях та не здійснювала сплату земельного податку.
Суди попередніх інстанцій дійшли також висновку про те, що відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди набуття іншими особами права приватної власності на такі будівлі створює правові підстави для автоматичного переходу права на земельну ділянку до нового власника об`єкта нерухомості в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ПВКФ "Сітник" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми статей 141-144 Земельного кодексу України, які не передбачають можливість примусового припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок несплати земельного податку чи набуття іншими особами права власності на будівлі, що розташовані на спірній земельній ділянці.
3.3. Крім того, заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили наявності обов`язку ПВКФ "Сітник" сплачувати земельний податок чи орендну плату за земельну ділянку.
3.4. Також скаржник наголошує на відсутності спору щодо землекористування між ним та новими власниками нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. У той же час, на думку заявника, права Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради жодним чином ПВКФ "Сітник" порушено не було.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів щодо наявності підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також зауважує на відсутності додаткових доказів, які би спростовували висновки судів.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.1992 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення № 53, відповідно до якого ПВКФ "Сітник" виділено земельну ділянку площею 3, 8 га для будівництва виробничої бази.
4.3. 05.07.1994 ПВКФ "Сітник" видано державний акт серії ІФ 15/4-000051, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51, на право постійного користування земельною ділянкою площею 3, 8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.
4.4. Судами встановлено, що відповідно до довідки від 11.11.1997, виданої директором ПВКФ "Сітник", остання як засновник ТОВ ТКП "Карпатмаркет" ЛТД", не заперечує ТКП "Карпатмаркет" реалізувати незавершене будівництво складських приміщень, які збудовані ПВКФ "Сітник" разом із земельною ділянкою, на яких вони розміщені.
4.5. Як встановили суди попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.1998 ТОВ "ТКП "Карпатмаркет" ЛТД" передало у власність Науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі -НВТзОВ "Відродження") складські приміщення з площадкою готовністю 80 %, які знаходяться по вул. Тисменицька, 5, с. Хриплин, у зв`язку з чим за рішенням Хриплинської сільської ради від 17.03.1999 № 10 вилучено земельну ділянку площею 0,4646 га (за цією ж адресою) та передано її НВТзОВ "Відродження", якому 03.11.2000 видано відповідний державний акт.
4.6. Таким чином, у постійному користуванні ПВКФ "Сітник" залишилась земельна ділянка площею 3,3354 га, відомості щодо зменшення розміру якої ПВКФ "Сітник" у державний акт ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994 не внесені.
4.7. У подальшому, 12.08.2002 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень незавершених будівництвом (зареєстровані в реєстрі під № 1320 і № 1321) СУПП Маяк ЛТД продало, а фізична особа-підприємець Сітник Т. М. купила незавершені будівництвом цехи по виготовленню синтепону.
4.8. Рішенням Хриплинської сільської ради від 27.07.2006 № 3-5/2006 надано дозвіл фізичній особі-підприємцю Сітник Т. М. на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа 3,39 га) у Хриплинському промвузлі, 23.
4.9. У 2007 році фізична особа-підприємець Сітник Т. М. набула право власності на виробничу базу (приміщень виробничих цехів площею 1 280, 2 кв. м та площею 706, 1 кв. м) по АДРЕСА_1, частина якої на підставі договору від 03.08.2017 про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, перейшло у власність ОСОБА_1 (виробничий цех А площею 1 280, 2 кв. м), а інша частина - ОСОБА_2 (виробничий цех Б площею 706, 1 кв. м).
4.10. Суди встановили, що 20.10.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я. посвідчено заяву директора ПВКФ "Сітник" про надання згоди ОСОБА_1 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2,1090 га (згідно державного акта серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994).
4.11. Хриплинською сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 3-20/2017 від 31.10.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою", відповідно до якого вирішено припинити ПВКФ "Сітник" право на постійне користування земельною ділянкою площею 3,8 га за адресою вул. Тисменицька, 5, в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради, надану для будівництва та обслуговування виробничого цеху; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІФ № 15/4-000051 від 05.07.1994 вважати таким, що втратив чинність; вважати таким, що втратив чинність пункт 2.3 рішення Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006; вилучену земельну ділянку орієнтовною площею 3, 335 га зарахувати в землі запасу Хриплинської сільської ради.
4.12. Вказане рішення за наслідками його оскарження визнано недійсним у частині пунктів 1, 2, 4 на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2019 у справі № 909/502/18 за позовом ПВКФ "Сітник" до Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради.
4.13. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до листа в.о. начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області кошти по земельному податку та орендній платі за землю в бюджет Хриплинської сільської ради від ПВКФ "Сітник" за період з 2013 року по 01.06.2018 не надходили.
4.14. Предметом спору у цій справі є припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею з підстав передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.
4.15. Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною п`ятою статті 116 цього Кодексу, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
4.16. Так, статтею 141 зазначеного Кодексу передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
4.17. Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства:
1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк;
2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.