ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/16658/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Грузицької І. В.,
учасники справи:
позивач - Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"
представник позивача - Лук`янова І. Ю., адвокат
відповідач - Міністерство оборони України
представник відповідача - не з`явився
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Чорногуз М. Г., Смірнов Л. Г.) у справі за позовом Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" до Міністерства оборони України про стягнення 3 109 360,00 грн,
Відповідно до Закону України "Про державну таємницю", порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 939, Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 373, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 10.12.2018 Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони) з позовом про стягнення 3 109 360,00 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції відповідно до укладеного сторонами Державного контракту № 403/1/17/29 від 31.05.2017 (далі - Контракт).
1.3. Відповідач позов не визнав, зауважив про виконання своїх зобов`язань щодо оплати отриманої продукції у межах договірної ціни та протоколу розбіжностей на суму 111 980 400,00 грн та про безпідставність заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу, який, на думку Відповідача, є особистими витратами Позивача у його господарській діяльності, у т.ч. на купівлю іноземної валюти, які Відповідач не зобов`язаний відшкодовувати.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 16.04.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у задоволенні позову відмовив.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що договірна ціна за Контрактом становила 105 877 000, 00 грн і замовником у протоколі розбіжностей до акта, враховуючи курсові втрати Відповідача при купівлі іноземної валюти для розрахунку за продукцію, погоджено 111 980 400,00 грн та здійснено оплату цієї суми у повному обсязі. За відсутності внесення змін до Контракту в частині збільшення договірної ціни, враховуючи, що продукція за Контрактом передана навіть за наявності непогодження замовником встановленої виконавцем ціни, та визначення її у меншому розмірі, а також те, що виконавець прийняв оплату у визначеному замовником розмірі, вимоги про сплату вартості продукції, що визначена на розсуд виконавця, проте непогоджена замовником, після виконання договору, є необґрунтованою.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
4.1. Суди попередніх інстанцій не врахували положення частин четвертої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також статей 642, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки при наявності розбіжностей наслідком прийому продукції за актом приймання-передачі від 31.05.2018 є обов`язок сплатити грошову суму, зазначену в цьому акті.
4.2. Акт приймання-передачі продукції підтверджує факт прийняття продукції та ціни, яка в ньому зазначена, однак цей доказ не було оцінено судами, та не надано оцінки юридичній значимості оформлення протоколу розбіжностей до первинного бухгалтерського документа.
4.3. Суди неправильно застосували статтю 632 ЦК України, оскільки ціна продукції, поставленої та прийнятої Міноборони, не може бути змінена.
4.4. Рішення у справі № 910/8230/18 не має преюдиціального значення для розгляду даної справи у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір щодо стягнення заборгованості має відмінні підстави та предмет від предмета спору у справі про внесення змін до державного контракту.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. Відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк від Відповідача не надійшов.
6. Встановлені судами обставини
6.1. 31.05.2017 між Підприємством (виконавець) та Міноборони (замовник) укладено Контракт, відповідно до предмету якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком № 1, а замовник -прийняти її через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити таку продукцію (пункт 1.1 Контракту).
6.2. Пунктом 2.1 Контракту визначено, що орієнтовна вартість продукції на момент укладення Контракту без урахування ПДВ становить 105 877 000,00 грн (ПДВ за ставкою 0 %).
6.3. За умовами пункту 2.2 Контракту, беручи до уваги, що продукція виконавцем буде поставлятися з іноземної держави, в обґрунтованих випадках, за мотивованим рішенням замовника як виключення ціна Контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання Контракту та неналежного забезпечення потреб збройних сил України. Перегляд орієнтовної ціни здійснюється на підставі письмового звернення однієї з сторін.
Перегляд орієнтовної ціни продукції здійснюється не пізніше ніж за 10 календарних днів до терміну поставки продукції на підставі письмового звернення виконавця та за умови, що фактичні витрати виконавця на виконання Контракту складають не менше 80 % загальної вартості продукції за Контрактом.
Перегляд орієнтовної ціни продажу здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджене сторонами.
6.4. Відповідно до пункту 2.4 Контракту замовник оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.
6.5. За видатковими накладними № РН-0000004 від 20.02.2018, № РН-00000011 від 26.04.2018 виконавець передав продукцію вантажоодержувачу, зазначивши її вартість 115 089 760,00 грн, із врахуванням витрат на купівлю іноземної валюти, що слідувало із листування сторін.
6.6. Сторони підписали акт приймання-передачі продукції за Контрактом, проте зі сторони замовника при підписанні надано протокол розбіжностей, відповідно до якого в редакції замовника вартість продукції склала 111 980 400,00 грн.
6.7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/8230/18 за позовом Підприємства до Міноборони про внесення змін до Контракту з підстав понесення виконавцем додаткових витрат, які мають бути враховані в ціні товару, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю.
6.8. Суд у вказаній справі встановив, що понесення виконавцем додаткових витрат при виконанні умов Контракту у вигляді витрат на закупівлю валюти в сумі 8 929 427,80 грн є особистими витратами виконавця та не можуть бути підставою для внесення змін до укладеного між сторонами спору Контракту в частині його ціни. Правильним способом захисту прав позивача в цьому випадку буде звернення останнього до суду із вимогою про стягнення суми додатково понесених витрат при виконанні умов Контракту.
7. Позиція Верховного Суду