П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 280/1334/19
Провадження № 11-823апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (суддя Татаринов Д. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (судді Чепурнов Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В.) у справі № 280/1334/19 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визнання дій протиправними й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у порушенні статті 129 Конституції України, статей Цивільного процесуального кодексу України, статей 321, 1225 Цивільного кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а саме: "ухвалення рішення від 20 листопада 2012 року з померлим ОСОБА_2 " та визнання права власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з 10 листопада 2006 року;
- зобов`язати Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області визнати недійсним право власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з 10 листопада 2006 року як безпідставно набуте на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 634,12 грн.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області при розгляді цивільної справи № 2-421/2012 за позовом ОСОБА_3 допустив порушення норм процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: застосував закон, який не підлягав застосуванню, неповно і необ`єктивно з`ясував обставини справи, надавши їм неналежну оцінку, а відтак ухвалив незаконне судове рішення. До того ж відповідач своїм протиправним рішенням стягнув з ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 549,20 грн. При цьому державний виконавець стягнув з пенсії позивачки, окрім вказаної суми судових витрат, витрати за виконавчі дії та виконавчий збір, а всього - 634,12 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2019 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
5. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового спору, тому цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Питання, які пов`язані з незгодою сторони судового процесу з рішенням суду, мають вирішуватися в апеляційному порядку за правилами підсудності відповідного процесуального закону.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої послалася на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
7. На думку скаржниці, цей спір є публічно-правовим, а відтак має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
8. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція інших учасників справи
9. На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Рух касаційної скарги
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 08 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням позивачкою судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
12. Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року в цивільній справі № 2-421/2012. Водночас позивачка просить зобов`язати Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області визнати недійсним право власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу жилого будинку з 10 листопада 2006 року як безпідставно набуте за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.