П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-1007сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник скаржника - Бєгунова О. О.,
представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
розглянула в судовому засіданніскаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що ВРП протиправно погодилася з рішенням її Другої Дисциплінарної палати про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішення дисциплінарного органу ухвалено з численними порушеннями норм законодавства.
3. Як убачається з тексту скарги ОСОБА_1, її доводи є аналогічними викладеним у скаргах судді та його представника - адвоката Якими Є. І., поданих до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та були предметом розгляду й оцінки ВРП, а їхній зміст стисло зводиться до того, що дисциплінарний орган не врахував:
- відсутність умислу судді на порушення визначених законом строків розгляду справи про адміністративне правопорушення № 756/9253/17, його навантаження, а також те, що скарга ОСОБА_2 не містила посилання на суть дисциплінарного проступку. Відтак обставини притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів під час розгляду зазначеної справи), на думку ОСОБА_1, не знайшли свого підтвердження;
- порушення ОСОБА_3 установленого Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (чинним на дату звернення зі скаргою - станом на 12 грудня 2016 року; далі - Закон № 22/98-ВР) порядку звернення зі скаргою на дії судді;
- нетактовну поведінку скаржника ОСОБА_3 та емоційний стан судді у день розгляду цивільної справи № 756/9538/16-ц, обумовлений сімейними обставинами. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що Велика Палата Верховного Суду має оцінити конкретний контекст ситуації, що склалася, й об`єктивну емоційну напругу, в якій перебував суддя, а також урахувати, що під час розгляду його дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою ВРП суддя визнав той факт, що повинен був поводитися стриманіше, проте зауважує, що в його діях не було складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
4. Скаржник також зазначив, що Друга Дисциплінарна палата ВРП:
- порушила строк попередньої перевірки дисциплінарних скарг ОСОБА_2 і ОСОБА_3, установлений пунктом 12.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, строк розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, визначений частиною тринадцятою статті 49 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а також відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за ознаками в його діях під час розгляду справи № 756/9538/16-ц дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "г" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, об`єднавши її з дисциплінарною справою за скаргами вказаних скаржників поза межами визначених Законом № 1798-VIII строків розгляду об`єднаної дисциплінарної справи;
- дійшла невмотивованих висновків щодо кваліфікації дій судді на підставі підпунктів "а", "г" пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;
- послалася на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2017 року, постановлену у справі № 756/9538/16-ц, чим порушила вимоги частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.
5. На думку ОСОБА_1, оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків. При цьому ВРП також не врахувала його позитивну характеристику з місця роботи, стаж роботи на посаді судді понад 16 років, а тому обраний вид дисциплінарного стягнення не відповідає принципу пропорційності, передбаченому частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII та частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII.
6. 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду пояснення, у яких доповнив свою скаргу доводами про те, що дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять конкретних переконливих відомостей із посиланням на фактичні дані (доводи, докази, свідчення) на підтвердження того, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справ № 756/9253/17, 756/9538/16-ц вчинив дії чи бездіяльність, які охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, тому за результатами розгляду вказаних скарг Дисциплінарна палата ВРП повинна була відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження припинити. До того ж в основу обґрунтування ухвали від 16 липня 2018 року № 2274/2дп/13 про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою Друга Дисциплінарна палата ВРП поклала матеріали дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 та відтворила зміст ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2017 року, якою скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року у справі № 756/9538/16-ц. Проте скасування судового рішення в поєднанні з аналізом причин та підстав його скасування, власна оцінка і віднесення судових рішень до незаконних або таких, що ухвалені з порушенням вимог закону, чи надання їм визначень не може визнаватися підставою чи мотивами, з яких ВРП дійшла висновків про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Суддя ОСОБА_1 не заперечує факту призначення справи № 756/9253/17 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), стосовно ОСОБА_4 через 5 місяців після надходження матеріалів до суду, однак, обґрунтовуючи свою позицію, вказав, що причиною для таких обставин слугувало надмірне поточне навантаження на суддю, що підтверджується та узгоджується з наявними в дисциплінарній справі відомостями. Крім цього, ВРП у спірному рішенні не зазначила правових наслідків, які настали для ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та не вказала, яких саме процесуальних прав чи обов`язків ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати, тобто не визначила наслідків вчинення суддею дисциплінарних проступків. ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що матеріали дисциплінарної справи місять його пояснення, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_3 не міг надати суду належних документів на підтвердження своїх повноважень, тому його статус як учасника судового процесу є сумнівним.
7. Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Позиція ВРП
8. 28 грудня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому заперечує проти її доводів та просить залишити без змін оскаржуване рішення. ВРП вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування її рішення від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 немає.
Рух скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року задовольнила клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду та поновила цей строк, відкрила провадження за його скаргою на рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19.
10. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 08 січня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. У судовому засіданні 13 лютого 2020 року представник скаржника підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
12. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.
Обставини, установлені матеріалами справи
13. Указом Президента України від 09 січня 2003 року № 13/2003"Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п`ять років.
14. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
15. 12 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк") про повернення строкового банківського вкладу, нарахованих процентів, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
16. У скарзі ОСОБА_3 зазначив, що під час розгляду справи № 756/9538/16-ц суддя ОСОБА_1 не дотримувався норм суддівської етики, ображав його честь та гідність. Окрім того, 09 листопада 2016 року суддя ОСОБА_1 грубо порушив послідовність ведення судового засідання, ставив запитання не по суті позовних вимог, заперечення представника позивачки не зафіксовані звукозаписувальним технічним пристроєм та не внесені до журналу судового засідання, стосовно них не постановлено ухвалу, фіксація судового засідання була не повною, а фрагментарною, головуючий тричі видаляв його із залу судового засідання, а тому він не зміг взяти повноцінну участь у розгляді цієї справи, головуючий чинив тиск на позивачку ОСОБА_5 та фактично змусив її написати заяву про відмову від позову.
17. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 12 грудня 2016 року дисциплінарну скаргу ОСОБА_3 зареєстровано за єдиним унікальним номером К-2441/0/7-16 та передано члену ВРЮ ОСОБА_13 для проведення перевірки.
18. 12 січня 2017 року ВРЮ прийняла рішення № 11/0/15-17 про реорганізацію у ВРП.
19. 04 вересня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , у якій зазначалося, що 11 липня 2017 року до провадження цього судді надійшли матеріали у справі № 756/9253/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 . Разом з тим суддя ОСОБА_1 вперше призначив судове засідання у вказаній справі на 08 грудня 2017 року, тобто майже через 5 місяців після надходження матеріалів до суду, що, на думку скаржника, свідчило про умисні дії судді, спрямовані на створення умов для непритягнення винної особи до відповідальності. При цьому скаржник вказав, що аналогічні матеріали про притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності (справа № 756/9263/17), що надійшли до провадження судді ОСОБА_1 також 11 липня 2017 року, були призначені ним до розгляду значно раніше - на 29 вересня 2017 року, що, на думку скаржника, свідчило про наявність у судді реальної можливості розглянути вказані вище матеріали вчасно та притягнути винну особу до адміністративної відповідальності.
20. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 04 вересня 2017 року вказану вище скаргу зареєстровано за єдиним унікальним номером З-5620/0/7-17 та передано члену ВРП ОСОБА_16 для проведення перевірки.
21. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_2 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_15 склала висновок від 29 вересня 2017 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .
22. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 09 жовтня 2017 року № 3186-1/2дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 за ознаками в діях судді дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
23. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_3 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_14 склала висновок від 18 жовтня 2017 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно цього судді.
24. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 06 листопада 2017 року № 3588/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 за ознаками в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднано її з дисциплінарною справою стосовно цього судді, відкритою за скаргою ОСОБА_2
25. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 05 лютого 2018 року № 352/2дп/15-18 продовжила строк розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1, у зв`язку з необхідністю проведення додаткової перевірки її обставин та матеріалів.
26. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 липня 2018 року № 2274/2дп/15-18 за її ініціативою відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за ознаками в його діях під час розгляду справи № 756/9538/16-ц дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "г" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднано її з дисциплінарною справою за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
27. Рішенням від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
28. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що 11 липня 2017 рокудо Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол від 03 липня 2017 року серії БД № 106863 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_4 (справа № 756/9253/17).
29. За результатами автоматизованого розподілу матеріали справи № 756/9253/17 цього самого дня були передані судді ОСОБА_1, який призначив судове засідання у вказаній справі на 08 грудня 2017 року.
30. Постановою від 08 грудня 2017 року суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 закрив провадження у справі № 756/9253/17 у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
31. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9253/17, Друга Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що розгляд справи тривав понад 4 місяці, тобто з порушенням процесуального строку, визначеного статтею 277 КУпАП. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП вказала, що, призначаючи справу про адміністративне правопорушення до розгляду поза межами строків, передбачених статтями 277, 38 КУпАП, суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що наслідком цього буде затягування розгляду справи та закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
32. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9253/17, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в його діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).
33. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП також установила, що в провадженні судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 перебувала справа № 756/9538/16-ц за позовом ОСОБА_5 до АБ "Укргазбанк" про повернення строкового банківського вкладу, нарахованих процентів, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
34. Суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 28 липня 2016 року відкрив провадження у зазначеній справі і призначив судове засідання на 13 вересня 2016 року.
35. 13 вересня 2016 року суддя ОСОБА_1 відклав розгляд справи на 09 листопада 2016 року для повторного виклику позивачки ОСОБА_5 та зобов`язав представника позивачки ОСОБА_3 забезпечити явку позивачки в наступне судове засідання (журнал судового засідання від 13 вересня 2016 року, 12:21:06).
36. 09 листопада 2016 року суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_1, та цього самого дня іншою ухвалою закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивачки від позову і прийняття такої відмови судом.
37. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_5 задовольнив, скасував ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року про закриття провадження у справі та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
38. При цьому апеляційний суд у судовому рішенні зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи відмову позивачки від позову та закриваючи у зв`язку із цим провадження у справі, свій висновок мотивував незрозумілими діями представника позивачки ОСОБА_3, який під час написання позивачкою заяви всіляко перешкоджав їй у цьому.
39. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що такий висновок суду першої інстанції не свідчить про дійсне волевиявлення самої позивачки щодо розпорядження об`єктом процесу. До того ж суд першої інстанції на виконання покладеного на нього обов`язку не перевірив законність відмови позивачки від позову, не з`ясував, чи не порушуються при цьому інтереси самої позивачки, інших осіб, які беруть участь у справі, інтереси держави.
40. Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі з підстав відмови позивачки від позову, не перевірив причин такої відмови, не роз`яснив наслідків таких дій та не пересвідчився, що позивачка дійсно відмовляється від позову.
41. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини щодо поведінки судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц:
- позивачка у судовому засіданні заявляла клопотання про надання їй можливості взяти участь у розгляді справи через свого представника - ОСОБА_3, про надання пояснень саме її представником, наголошуючи на своїй юридичній необізнаності, в тому числі в цивільному процесі. У матеріалах справи міститься клопотання позивачки від 09 листопада 2016 року щодо надання її представнику можливості виконувати покладені на нього функції та щодо розгляду справи за її відсутності, а також довіреність від 23 червня 2016 року, якою ОСОБА_3 надано повноваження представляти позивачку в судах з усіма відповідними процесуальними правами. Водночас суддя викликав позивачку до суду для особистої участі у розгляді справи, вона надавала пояснення особисто, а не через представника, здебільшого не розуміючи запитань головуючого;
- 09 листопада 2016 року в судовому засіданні суддя перевірив явку і повноваження учасників процесу, відкрив судове засідання, зазначив процесуальні права і обов`язки сторін, замінив позивачку ОСОБА_5 на третю особу (журнал судового засідання від 09 листопада 2016 року, 10:19:50), знову визнав ОСОБА_5 позивачкою у справі (журнал судового засідання від 09 листопада 2016 року, 10:43:29);
- суддя ОСОБА_1 допустив образливі висловлювання на адресу представника позивачки ОСОБА_3, зокрема: "для тих, хто погано чує", "закрийте рот, ОСОБА_8, не заважайте працювати", та до позивачки: "як Ви працюєте сценаристом і пишете сценарій, якщо не розумієте, що відбувається, і що люди говорять?", а потім, розмовляючи підвищеним тоном, видалив ОСОБА_3 із судового засідання.
42. Оцінюючи вказані вище обставини щодо дій та поведінки судді ОСОБА_1, Друга Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що під час розгляду справи № 756/9538/16-ц суддя порушив базові та ключові принципи здійснення судочинства, передбачені статтею 129 Конституції України, статтями 7, 9 Закону № 1402-VIII, вимоги статей 6, 26, 38, 44, 176 ЦПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Дії судді в сукупності та його поведінка призвели до таких наслідків, як відмова позивачки від позову поза дійсним волевиявленням без розуміння наслідків такої відмови, без можливості участі й надання пояснень позивачкою через свого представника, усунення представника позивачки від розгляду справи. Вказане не виправдало сподівань позивачки та її представника, не забезпечило права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції, та зашкодило репутації правосуддя в цілому.
43. За висновком дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц допустив некоректну, образливу, зневажливу для позивачки та її представника поведінку, несумісну з правилами суддівської етики, яка до того ж є проявом неповаги до учасників процесу, чим порушив обов`язки, передбачені статтями 1, 8 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року ХІ черговим з`їздом суддів України (далі - Кодекс суддівської етики).
44. Крім цього, Друга Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу на те, що з огляду на характер порушень вказаних вище норм, принципів диспозитивності, змагальності, рівності всіх учасників процесу, а також на прояв неповаги до учасників процесу вказані дії вчинені ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості. Доказів того, що вони вчинені умисно, немає.
45. Зважаючи на поведінку судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 756/9538/16-ц та характер допущених порушень, дисциплінарний орган дійшов висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених:
- підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків);
- підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом у наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості);
- пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до судді, прояв неповаги до учасників судового процесу);
- пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(у редакції станом на 09 листопада 2016 року) (у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), що відповідає аналогічному положенню пункту 4 частини першої статті 106 чинної редакції цього Закону (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
46. 04, 06 та 11 березня 2019 року до ВРП надійшли скарги ОСОБА_3 (вхідний № К-1469/0/7-19), адвоката ОСОБА_9 як представника судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (вхідний № Я-1580/0/7-19) та судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (вхідний № 1175/0/6-19) відповідно на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19.
47. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 04 березня 2019 року, протоколів передачі справи раніше визначеному члену ВРП від 06 та 11 березня 2019 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена ВРП ОСОБА_10 .
48. За результатами перевірки відомостей, наведених у скаргах ОСОБА_3, адвоката Якими Є. І . як представника судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1, член ВРП ОСОБА_10 дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП (висновок від 25 березня 2019 року).
49. Розглянувши скарги ОСОБА_3, судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та його представника адвоката Якими Є. І., ВРП прийняла рішення від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 "Про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
50. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку, що в процесі перевірки скарг підтвердилися висновки її Другої Дисциплінарної палати про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "г" пункту 1, пунктами 2-4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді відповідає принципу пропорційності, викладеному у частині другій статті 109 Закону № 1402-VIII, частині п`ятій статті 50 Закону № 1798-VIII.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника
51. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
52. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
53. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
54. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
55. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
56. Так, частинами першою, сьомою, восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
57. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
58. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
59. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
60. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
61. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
62. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
63. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").