ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 473/2005/19
Провадження № 14-634цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборності-19" (далі - ОСББ "Соборності-19"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -державний реєстратор виконавчого комітету Вознесенської міської ради Бойко Ірина Іванівна (далі - державний реєстратор),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року у складі судді Висоцької Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "Соборності-19", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор, про визнання недійсним рішення установчих зборів і скасування державної реєстрації, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення установчих зборів ОСББ "Соборності-19" від 14 травня 2017 року, оформлене протоколом № 1установчих зборів ОСББ, розташованого за адресою: вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., скасувати державну реєстрацію відповідача, здійснену 19 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), номер запису 15211020000002017.
Позовну заяву мотивував тим, що при створенні ОСББ "Соборності-19" не дотримано вимог щодо порядку проведення установчих зборів та щодо прийняття рішення про його створення. Відповідач у листопаді 2017 року отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будинок, де утворено ОСББ "Соборності-19", і прилеглої території у власність. Такий же дозвіл отримало Комунальне підприємство "Єдність" (далі - КП "Єдність"), що обслуговує будинок, у якому розташована належна йому на праві власності квартира, а також 1/6 частка сараю та 1/12 частка вбиральні. Вважав, що неправомірне створення ОСББ "Соборності-19", яке потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під двоквартирним будинком АДРЕСА_1 і прилеглої території у власність, є порушенням його прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що спір стосується припинення діяльності юридичної особи, а вимога скасувати державну реєстрацію юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливість мати господарські права та обов`язки) і не є таким, що виникає у зв`язку зі здійсненням цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, а тому є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності конкретної юридичної особи - ОСББ "Соборності-19". При цьому зазначено, що ці спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року - без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що спірні відносини виникли між ОСОБА_1 - мешканцем будинку, що увійшов до утвореного і зареєстрованого КП "Єдність", та новоствореним ОСББ "Соборності-19" і державним реєстратором щодо державної реєстрації юридичної особи відповідача. Цей спір стосується приватного інтересу, а саме права ОСОБА_1 як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, державним реєстратором при реєстрації юридичної особи ОСББ "Соборності-19". А тому суд першої інстанції вірно зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання судів попередніх інстанцій на положення статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 4 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та зазначення, що спір стосується правомірності створення юридичної особи і скасування її державної реєстрації, як на підставу того, що він не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, є безпідставними і не відповідають вимогам ГПК України.
Зазначено, що сторонами у справі, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, є неправомірно утворена юридична особа - ОСББ "Соборності-19" та стороння фізична особа - ОСОБА_1, а спірні відносини не стосуються здійснення господарської діяльності ОСББ "Соборності-19".
Крім того, на думку осіб, які подали касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів, а ухвалою від 02 жовтня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Право на доступ до суду є невідʼємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Уперше поняття "право на доступ до суду" пролунало в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (1975 року). Основним у ньому було питання про те, чи обмежується зазначений пункт цього акта гарантіями для позивача в судовому процесі, який уже ведеться, чи він гарантує також це право, тобто право ініціювати судовий розгляд і обов`язок суду розпочати і провести його. У своєму рішенні ЄСПЛ указав: "якби пункт 1 статті 6 Конвенції розумівся як такий, що стосується виключно провадження у справі, що вже розпочата в суді, Договірна держава могла б, не порушуючи цього прпису, позбутися судової системи чи обмежити судову юрисдикцію щодо певних видів провадження й доручити цю справу іншим органам, які залежать від уряду. Такі невіддільні від небезпеки свавілля влади припущення мали б серйозні наслідки, що прямо суперечать згаданим вище принципам (праву на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом). Було б неприйнятним, з позиції ЄСПЛ, якби пункт 1 статті 6 Конвенції детально визначав процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечуючи того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, тобто доступ до суду. Характеристики справедливості, публічності й оперативності судового провадження були б марними за його відсутності".
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.