Постанова
Іменем України
25 лютого 2020року
м. Київ
справа № 713/2031/17
провадження № 51-295 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Наставного В.В., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Клімова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Наддністрянське Мурованокуриловецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Згідно з вироком, 21 липня 2017 року о 08.10 год, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки "IVECO -MAGIRUS", д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Шевченка в с. Іспас Вижницького району Чернівецької області, зі сторони с. Чорногузи, де наближаючись до нерегульованого перехрестя, на якому розташований дорожній знак 2.1 "Дати дорогу", у порушення п.п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 16.11 Правил Дорожнього руху, не здійснив повної зупинки транспортного засобу перед нерівнозначним перехрестям та продовжив свій рух, при цьому виконуючи маневр лівого повороту з виїздом на вул. Іспаську, не надав перевагу у русі автомобілю марки "ВАЗ 2108", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вищевказаній вулиці, в межах своєї смуги руху та допустив зіткнення із останнім .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля марки "ВАЗ 2108" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинено смерть.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляду у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, а також наслідки у виді смерті двох людей.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу і просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги і просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник Клімов А.О. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги і просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюється.
Зі змісту скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.