Постанова
Іменем України
10 березня 2020 року
м. Київ
справа № 462/2160/18
провадження № 61-11885св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,
Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 39 610,60 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 143 886,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він працював у Львівському міському комунальному підприємстві "Львівтеплоенерго" на посаді токаря шостого розряду. 30 квітня 2014 року наказом відповідача № 227 був звільнений з роботи, однак при звільненні остаточний розрахунок з ним не було проведено.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 26 грудня 2018 року, задоволено його позов та стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 35 160,40 грн, однак компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати йому не було нараховано та не виплачено, а відтак, він має право на отримання такої компенсації, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Залізничний районний суд міста Львова рішенням від 01 листопада 2018 року позов задовольнив. Стягнув з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 39 610,60 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та 143 886,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішенням тим, що відповідач не провів належного розрахунку при звільненні позивача, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі визначеному позивачем.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 14 травня 2019 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 01 листопада 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінив, зменшив суму з 143 886,50 грн до 40 000 грн. В решті рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборгованість із заробітної плати перед позивачем становила 35 160,40 грн. Він звернувся за захистом своїх порушених прав до суду і рішенням від 13 грудня 2017 року його позов задоволено. Також на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати. З урахуванням встановленого та принципу співмірності, колегія суддів прийшла до висновку, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток як відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 40 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 13 червня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Львівського апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та, як наслідок, є незаконною.
Судом апеляційної інстанції було безпідставно задоволено лише 27,8 % заявлених позовних вимог, адже норми матеріального права, якими врегульовано питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачено такого права суду. Судом помилково застосовано принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та як наслідок помилково задоволено цю позовну вимоги не в повному обсязі.
Питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні регулюється статтями 117 та 116 КЗпП України.
Судом не враховано, що часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з застосуванням принципу співмірності можливе лише у випадку часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. Стаття 117 КЗпП України сформульована однозначно і не може тлумачитись так, як це здійснено судом першої та апеляційної інстанції. Тобто хибним є часткове стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у випадку задоволення позовних вимог, щодо стягнення невиплаченої заробітної плати в повному обсязі.
Оскільки рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року у справі № 463/4482/16-ц позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, тому немає підстав для застосування принципу співмірності при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Саме такий підхід до тлумачення статей 116, 117 КЗпП України відображено у судовій практиці вищих судових інстанцій України.
Постанову апеляційного суду ОСОБА_1 оскаржує лише в частині зменшення розміру стягнутого судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, тому в іншій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
02 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року, ухваленим у справі № 463/4482/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення недоплаченої заробітної плати, позов задоволено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період з січня 2010 року по день звільнення - 30 квітня 2014 року в сумі 35 160,4 грн з якої підлягають до відрахування податки та обов`язкові платежі. Однак, стягнута судом сума заборгованості не включає компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків її виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до розрахункових листів заробітна плата ОСОБА_1 за лютий-березень 2014 року становить 5 856,81 грн, його середньо годинна заробітна плата становить - 18,3599 грн.
Ураховуючи, що кількість робочих годин, за весь час затримки розрахунку (з 30 квітня 2014 року по 02 квітня 2018 року) становить 7 837 годин, відтак, середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості із заробітної плати після звільнення позивача складає 143 886,50 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".