Постанова
Іменем України
10 березня 2020 року
м. Київ
справа № 488/1875/17
провадження № 61-14581св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Козленок Світлана Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2019 року у складі судді Селіщевої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С. І., про визнання недійсним договору дарування та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 була власником будинку АДРЕСА_1 . 22 серпня 2007 року уклала договір дарування будинку на користь онуки ОСОБА_2 З 2009 року ОСОБА_2 почала перебудову будинку, у зв`язку із чим позивач була вимушена переселитись до своєї доньки, а з 2014 року ОСОБА_2 перешкоджала її поверненню до цього житла. При укладенні договору дарування ОСОБА_2 гарантувала їй довічний догляд та проживання в цьому будинку, але обіцянки не виконала.
Зазначила, що договір дарування від 22 серпня 2007 року є недійсним, оскільки у зв`язку зі своїм віком та станом здоров`я, неправильно сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення щодо укладення договору дарування замість довічного утримання. 21 листопада 2016 року ОСОБА_2 подарувала спірний будинок своєму брату ОСОБА_3, який перешкоджає ОСОБА_1 проживати у будинку та зняв її з реєстрації за даною адресою.
Ураховуючи уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір дарування на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 укладений між нею та ОСОБА_2 22 серпня 2007 року, та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С. І. зареєстрованого в реєстрі № 2464, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину - договору дарування від 22 серпня 2007 року, і що саме ці обставини вплинули на її волевиявлення, а надані суду докази спростовують ці твердження позивачки. Відсутність підстав для визнання договору дарування від 22 серпня 2007 року недійсним перешкоджає витребуванню цього майна з володіння ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішенням Корабельного районного суду від 17 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Апеляційний суд зазначив, що посилання апелянта на те, що вона повірила онуці та сподівалась на інше ставлення до неї (догляд) в майбутньому, є мотивом вчинення правочину (нездійсненими очікуваннями), а не помилкою в характері угоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги вік позивача, його стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладання договору дарування.
ОСОБА_1 зазначає, що не правильно сприймала фактичні обставини правочину, вважала що укладає договір довічного утримання.
Суди не врахували що відсутність у особи під час укладання договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдарованого й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, у супереч вимогам ст. 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких вказують, що суд першої інстанції, з висновками якого загалом погодився й апеляційний суд, ухвалив правильне по суті та законне рішення, за наслідком повного та всебічного розгляду справи. Вказують, що позивачем ніяк не доведено що саме на час укладання договору її вік та неналежний стан здоров`я могли бути причиною не правильного сприйняття умов договору.
ОСОБА_3 посилаючись на вимоги ст. 388 ЦК України вважає, що майно у добросовісного набувача може бути витребувано лише у окремих визначених випадках, на які позивачка не посилається як на підставу витребування майна взагалі, а тому в цій частині касаційна скарга є також необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Просять суд залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.