Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 532/85/19
провадження № 61-22191св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамов П. С., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши який, просив визнати недійсними посвідчені 05 грудня 2016 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Полтавської області договори дарування: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 53218101100:50:005:0809, та земельної ділянки площею 0,0564 га, передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321810100:50:005:0810, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати державну реєстрацію договорів дарування.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що восени 2016 року він зустрів свого знайомого, ОСОБА_4, якому повідомив, що його дружина хворіє, а він через похилий вік не може за нею доглядати. За декілька днів ОСОБА_4 спільно із своєю донькою, ОСОБА_3, приїхали до нього додому та запропонували укласти договір довічного утримання. Оскільки ОСОБА_3 працювала лікарем в Кобеляцькій ЦРЛ, а отже могла належним чином доглядати за позивачем та його дружиною, ОСОБА_1 погодився на пропозицію.
05 грудня 2016 року сторони поїхали до Кобеляцької державної нотаріальної контори, де був укладений договір, текст якого позивач не читав. Після укладення договору позивач разом із дружиною продовжив проживати у будинку. Після смерті дружини позивача, його знайома переглянула документи та повідомила позивачу, що у 2016 році був укладений договір дарування та він не є власником будинку, в якому проживає. Розірвати договір дарування відповідач добровільно відмовляється, а тому він прохає суд визнати договори дарування житлового будинку та земельних ділянок недійсними, оскільки вони були укладені під впливом помилки, а також в зв`язку із впливом тяжкої обставини, а саме хвороби дружини, безпомічного стану позивача та похилого віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кобеляцький районний суд Полтавської області рішенням від 10 липня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір дарування будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 05 грудня 2016 року, посвідчений державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори, серія та номер НВІ 494268, зареєстрований в реєстрі за № 1-2846 від 05 грудня 2016 року. Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5321810100:50:005:0809, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 688478953218 від 05 грудня 2016 року, посвідчений державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори, серія та номер НВІ 494269, зареєстрований в реєстрі за № 1-2848 від 05 грудня 2016 року. Визнав недійсним договір дарування приватизованої земельної ділянки площею 0,0564 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321810100:50:005:0810, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 688468253218 від 05 грудня 2016 року, посвідчений державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори, серія та номер НВІ 494270, зареєстрований в реєстрі за № 1-2850 від 05 грудня 2016 року. Скасував державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070073153218, проведену на підставі рішення державного реєстратора № 32727114 від 05 грудня 2016 року, власник ОСОБА_3 . Скасував рішення державного реєстратора № 32727114 від 05 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1070073153218, власник ОСОБА_3 . Скасував державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на приватизовану земельну ділянку площею 0,1000 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5321810100:50:005:0809, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення державного реєстратора № 32727114 від 05 грудня 2016 року, власник ОСОБА_3 . Скасував рішення державного реєстратора № 32727393 від 05 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку 0,1000 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5321810100:50:005:0809, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 688478953218, власник ОСОБА_3 . Скасував державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,0564 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321810100:50:005:0810, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 688468253218, проведену на підставі рішення державного реєстратора № 32727745 від 05 грудня 2016 року, власник ОСОБА_3 . Скасував рішення державного реєстратора № 32727745 від 05 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,0564 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321810100:50:005:0810, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 688468253218, власник ОСОБА_3 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач, укладаючи спірні договори дарування, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, не розуміючи, що укладає договір дарування, а не договір довічного утримання, на яке розраховував.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2019 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що при укладенні оспорюваних договорів позивач помилявся щодо істотних умов договору, помилково вважаючи, що такими договорами узгоджено надання йому відповідачем догляду та матеріальної допомоги, як особі похилого віку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 05 грудня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги та не надали оцінку ряду фактів, які суттєво впливали на об`єктивність, повноту та всебічність розгляду справи, а саме те, що ініціатором укладення оспорюваних договорів був позивач, який на протязі 2012-2013 років умовляв її батька укласти з ним договір дарування житлового будинку, оскільки дітей або інших спадкоємців у нього немає, а з її батьком у нього склалися дружні відносини. Батько спочатку не погоджувався, але після трагічної загибелі сина дружини позивача погодився.
Домовленість була саме на дарування, оскільки на інші умови вона не погоджувалася і позивач це розумів на момент укладення договорів.
Позивач не довів того факту, що на момент вчинення правочину, тобто грудень 2016 року, він не розумів, що дарує їй будинок, це лише його слова, які спростовуються показаннями свідків та відеозаписами, переглянутими у процесі. Позивач не помилявся щодо правової природи правочинів, він усвідомлював, що саме дарує їй будинок.
Оспорювані договори дарування відповідали внутрішній волі позивача, а його похилий вік, стан здоров`я та подальше проживання у відчуженому будинку не можуть вважатися помилкою в розумінні статтей 203, 229, 717 ЦК України. Ці обставини суд визнав встановленими, хоча вони не були ніяким чином доведені позивачем і це суб`єктивна думка як позивача, так і судів обох інстанцій.
З плином часу позивач просто передумав і вирішив повернути собі дарунок, але
така зміна волевиявлення не передбачена чинним законодавством.
Посилання в позові на незадовільний стан здоров`я та похилий вік позивача не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки на момент укладення договору позивач мав повну цивільну дієздатність, його дієздатність обмежена не була.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому процесі пояснили суду, що чули як позивач говорив, що він саме подарував їй будинок, а тому його твердження про те, що він не розумів природу правочину є хибними.
Законодавство України не забороняє вчиняти дії, які не порушують права інших осіб, нею не було порушено права позивача тим, що вона доглядала за його хворою дружиною та за ним; не забороняла та не перешкоджала їм проживати в уже належному їй будинку; не намагалася зняти з реєстрації місця проживання позивача та не намагалася виселити його з будинку; не вселилася проживати у будинок на прохання позивача, який хотів сам хазяйнувати у ньому.
Сама по собі домовленість між нею і позивачем про догляд не спростовує намірів позивача подарувати їй будинок.
З літа 2018 року позивач почав говорити про розірвання договору дарування, після чого вона його повідомила про запис розмов на мобільний телефон, чого позивач не заперечував, а тому відеозаписи, надані суду як доказ, одержано без порушень прав, свобод чи інтересів позивача, оскільки вона не оприлюднювала ці записи, не передавала третім особам, не розміщувала у інтернет-просторі, в них не міститься конфіденційна інформація, тому суд безпідставно визнав недопустимим доказом інформацію, що міститься на флеш-носії, що нею доданий до суду з відеозаписами розмов з позивачем, де він чітко вказує на те, що він погодився на укладення договорів дарування у 2016 році, а через більш, ніж 2,5 роки просто передумав... це єдиний засіб, який прямо підтверджує дійсні наміри позивача у грудні 2016 року, тому цей доказ має істотне значення для правильного вирішення спору, а зазначені нею обставини справи не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Кобеляцького районного суду Полтавської області.
26 грудня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із дружиною, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а після її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, сам проживає у будинку АДРЕСА_1, який належав йому на праві власності.
У 2016 році ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_7, з урахуванням того, що вони не мають дітей, є особами похилого віку, домовилися, що за ними буде доглядати сім`я ОСОБА_8, яка не є їх родичами, а саме після укладення договору ОСОБА_3 буде здійснювати за ними догляд.
05 грудня 2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору право власності на житловий будинок виникає з моменту його прийняття. Прийняття від дарувальника ключів від житлового будинку, з господарсько-побутовими будівлями свідчить про те, що передача речі відбулась.