Постанова
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 348/2561/18
провадження № 61-14434св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона не перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, однак вступила у церковний шлюб. Протягом року сторони проживали разом, вели спільне господарство. Від фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 .В період її вагітності відповідач визнавав себе батьком дитини, проте на час народження сина перебував за кордоном, а тому актовий запис про батька був проведений в порядку, передбаченому статтею 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України). ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, матеріально його не забезпечує, хоча є здоровим та працездатним,інших дітей на утриманні не має. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати відповідача батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягувати з нього на її користь аліменти на неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2019 року у складі судді Грещука Р. П. позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю якого є ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 300 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що підставою для визнання батьківства є будь-які фактичні дані, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог процесуального законодавства. Відповідач не надав доказів на спростування тверджень позивача щодо його батьківства стосовно дитини. Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище сторін, а також інші обставини, що мають істотне значення, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок експертизи. Судово-генетична або судово-імунологічна експертизи в цій справі не проведені, проте на підставі належних доказів, зокрема показань свідків, встановлено факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу до народження дитини. Посилання відповідача щодо порушення його права на призначення експертизи з метою визначення кровного споріднення з дитиною, не заслуговують на увагу, оскільки ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справивін не заявляв такого клопотання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив справу направити на розгляд до належного суду.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження свої вимог, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили її позов. Він не заявляв клопотання про проведення генетичної експертизи у зв`язку з тим, що не довіряє судам, в яких відбувався розгляд справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2019 року.
16 вересня 2019 року справа № 348/2561/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Доказами у правовідносинах про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Судами встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 21 вересня 2010 року виконавчим комітетом Гаврилівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гарилівка Надвірнянського району народився ОСОБА_3, батьками якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень здійснено відповідно до частини першої статті 135 СК України за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.