Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 212/2008/17
провадження № 61-13846св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - авокатом Глушко Мартою Сергіївною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики від 15 січня 2016 року в розмірі 8 500 дол. США, що становить 203 581 грн.
Позов мотивовано тим, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на загальну суму 8 500 дол. США, що становить 203 581 грн.
За умовами вказаного договору він є безпроцентним, остаточний розрахунок має бути здійснено не пізніше 15 січня 2017 року.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, заходи для мирного врегулювання спору результатів не принесли, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 500 дол. США, що на день передачі коштів еквівалентно 203 581 грн.
Суд першої інстанції встановив, що 15 січня 2016 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 позику в сумі 8 500 дол. США для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf строком повернення до 15 січня 2017 року, ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення суми боргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року змінено шляхом виключення з описової та мотивувальної частин рішення посилання на мету отримання позики "для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf" позичальником ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_1 в сумі 8 500 дол. США.
Апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи позов про стягнення заборгованості за договором позики, місцевий суд не повинен був встановлювати мету отримання відповідачем грошових коштів у позику, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Глушко М. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_3, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не навела жодних обставин неправомірності рішення суду першої інстанції та намагалась довести факт придбання транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf за власний рахунок, що є предметом розгляду іншої справи. Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 212/2008/17 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на загальну суму 8 500 дол. США.
За умовами пункту 1.1. вказаного договору ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 500 дол. США, що на день передачі грошових коштів еквівалентно сумі 203 581 грн.
В провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 215/1191/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ро встановлення фату проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року, визнання спільною сумісною власністю автомобіль марки VOLKSWAGEN Golf, д.н.з. НОМЕР_1, придбаного 16 січня 2016 року, стягнення грошової компенсації в розмірі 121 850 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.