Постанова
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 617/274/15-ц
провадження № 61-4446св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Селянське (фермерське) господарство "Сова",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Сова" на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року у складі судді Нестайка Ю. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2015 року Селянське (фермерське) господарство "Сова" (далі - СФГ "Сова") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та відновлення порушеного права, посилаючись на те, що на підставі договору оренди землі від 13 травня 2003 року, який 20 липня 2009 року переукладався, а 11 червня 2013 року до нього вносилися зміни, укладеного з Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області (далі - Вовчанська РДА), в нього в користуванні перебуває земельна ділянка загальною площею 20,5033 га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована на території Охрімівської сільської ради в селі Мала Вовча Вовчанського району Харківської області. У 2015 році йому стало відомо про те, що 09 вересня 2003 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ХР № 127465 на право власності на земельну ділянку площею 2 га в межах земельної ділянки, яка раніше була передана господарству в оренду. Вказаний державний акт було видано відповідачу на підставі лише одного розпорядження Вовчанської РДА про затвердження технічної документації на земельну ділянку. При цьому Вовчанська РДА чи Охрімівська сільська рада не приймали рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 та надання дозволу на виготовлення технічної документації, тому надання у власність земельної ділянки відповідачу вчинено з порушенням закону та без дотримання процедури виділення землі. Враховуючи викладене, СФГ "Сова" просило визнати недійсним державний акт серії ХР № 127465 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, виданий 09 вересня 2003 року на ім`я ОСОБА_1, та зобов`язати відповідача звільнити і повернути вказану земельну ділянку в користування господарству.
ОСОБА_1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона користується земельною ділянкою на законних підставах, так як має державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий їй у 2003 році, який вона отримала в законний спосіб, її право на землю належним чином зареєстровано відповідно до законодавства України. У 2003 році Вовчанською РДА було видано розпорядження про надання їй у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, також було виготовлено технічну документацію на цю земельну ділянку. ОСОБА_2 (голова СФГ "СОВА"), з яким вона на той час була у дружніх стосунках, все це знав і не заперечував, у 2003 році особисто підписав погодження меж земельних ділянок. З 2003 року вона постійно користується спірною земельною ділянкою, сплачує за неї податок.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш О. О. подав клопотання про застосування позовної давності, в якому зазначив, що СФГ "СОВА" з 2003 року користувалося земельною ділянкою площею 13,5034 га та не вважало своє право порушеним. Голова фермерського господарства ОСОБА_2 21 липня 2003 року підписав акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, тому був належним чином обізнаний про те, що є суміжним землекористувачем із земельною ділянкою ОСОБА_1 площею 2 га.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2017 рокув задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що листом від 26 червня 2003 року Вовчанська РДА надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту приватизації земельної ділянки. Вказаний дозвіл не викликав заперечень щодо своєї форми та змісту при розробленні та затвердженні технічної документації на земельну ділянку. Крім того, форма надання зазначеного дозволу, чи то лист за підписом голови державної адміністрації, чи то розпорядження, не має визначального значення при вирішенні цього спору і не змінює юридичних наслідків указаного рішення Вовчанської РДА. В матеріалах технічної документації на земельну ділянку міститься акт встановлення та узгодження меж землекористування від 21 липня 2003 року, який підписано головою СФГ "Сова" - ОСОБА_2 , що свідчить про надання ним згоди щодо суміжного землекористування із ОСОБА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 127465 було видано 09 вересня 2003 року на підставі розпорядження Вовчанської райдержадміністрації від 22 серпня 2003 року № 268 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 250. Тому ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку у передбачений законом спосіб, протиправних дій, які б порушували права позивача, не вчиняла. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу СФГ "Сова" залишено без задоволення. Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
28 лютого 2019 року СФГ "Сова" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, скасувати розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 22 серпня 2003 року № 268 "Про затвердження землевпорядної технічної документації та передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 з видачею державного акта", скасувати державний акт на землю ОСОБА_1 та відновити право СФГ "Сова" оренди земельної ділянки площею 20,5 га.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що єдиним рішенням, яке ухвалювалося Вовчанською РДА відносно спірної земельної ділянки, є розпорядження від 22 серпня 2003 року про затвердження землевпорядної документації та передачу її у власність ОСОБА_1 . При цьому суди не дали належної оцінки доводам позивача про те, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог статей 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки Вовчанська РДА не приймала рішення про відведення цієї ділянки у власність. Також суди не врахували, що розпорядженням Вовчанської РДА від 30 січня 2003 року № 56 в оренду СФГ "Сова" було надано земельну ділянку площею 20,5 га, однак договір оренди було укладено на земельну ділянку площею 13 га. Земельна ділянка у СФГ "Сова" фактично не вилучалася і в подальшому у зв`язку з виявленими розбіжностями в зазначенні площі земельної ділянки договір оренди землі було переукладено на земельну ділянку площею 20,5 га. Тому суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, при новому розгляді справи суди не врахували висновків і мотивів, з яких були скасовані раніше ухвалені в цій справі судові рішення і фактично ухилилися від вирішення справи по суті.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Великобурлуцького районного суду Харківської області.
03 квітня 2019 року справа № 617/274/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що розпорядженням Вовчанської РДА від 30 січня 2003 року № 56 СФГ "СОВА" було надано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу сільськогосподарського призначення попередньою площею 20 га ріллі, яка розташована за межами населених пунктів на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, строком на 49 років.
13 травня 2003 року між СФГ "СОВА" та Вовчанською РДА було укладено строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 13 га, розташованої на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, яка відноситься до земель ріллі Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів.
21 травня 2003 року голова СФГ "СОВА" - ОСОБА_2 подав до Вовчанської РДА заяву, в якій просив внести зміни до розпорядження від 30 січня 2003 року № 56, так як фактично йому було передано в оренду земельну ділянку площею 13 га. При цьому зазначив, що він відмовляється від 7 га землі і претензій щодо цих 7 га не має.
20 липня 2009 року між Вовчанською РДА та СФГ "СОВА" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,5033 га, розташованої на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів. 10 березня 2011 року вказаний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області.
Згідно з довідкою Вовчанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 2002 року по 2005 рік СФГ "Сова" не подавало звітність по оренді землі, з 2006 року по 16 березня 2011 року подавало податкові декларації та відомості про наявність земельної ділянки площею 13,00 га, а з 16 березня 2011 року по 2015 рік - площею 20,5033 га.
Листом Вовчанської РДА від 26 червня 2003 року № 01-32/1263 ОСОБА_1 як працівнику соціальної сфери села було надано дозвіл на розробку проекта приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
На замовлення ОСОБА_1 . Вовчанською районною філією Харківського регіонального центру державного земельного кадастру у 2003 році було розроблено технічну документацію з виділення земельних ділянок та оформлення права приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства робітникам та пенсіонерам соціальної сфери із земель сільськогосподарського призначення на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
З технічної документації судами встановлено, що ОСОБА_1 та голова СФГ "Сова" ОСОБА_2 підписали акт встановлення та узгодження меж землекористування між суміжними землекористувачами від 21 липня 2003 року щодо земельної ділянки на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
Розпорядженням Вовчанської РДА від 22 серпня 2003 року № 268 було затверджено землевпорядну документацію, розроблену Вовчанською районною філією Харківського регіонального центру державного земельного кадастру, та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради (поле № 3 першої полової сівозміни відповідно до плану користування колишнього КСП ім. Петровського) площею 2,0 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства, з видачею ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю.
На підставі зазначеного розпорядження Вовчанської РДА 09 вересня 2003 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ХР № 127465 на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
У справі, яка переглядається, СФГ "Сова" просило визнати недійсним вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що спірна ділянка передана ОСОБА_1 з порушенням норм земельного законодавства, оскільки вона не була вилучена з його користування і рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про це не приймалося.
Відповідно до статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами шостою-одинадцятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.