Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 280/1740/18
провадження № 61-11353св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 200, 00 грн щомісячно з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 2011 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився синОСОБА_3 . На даний час сімейні відносини між ними припинилися, вони проживають окремо. Зазначала, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу виконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 500, 00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитинувідповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 13 листопада 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач позов визнав частково, у нього на утриманні не перебувають інші особи.
Відповідно до довідки № 12190/02 від 17 жовтня 2018 року, виданої Головою комісії з припинення діяльності Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_5, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 452, 00 грн.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був взятий на облік як фізична особа-підприємець, вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами з 16 жовтня 2018 року. Відповідач до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом був зареєстрований як фізична особа-підприємець та знявся з обліку після отримання ним позовної заяви 28 січня 2019 року, що свідчить про його намагання приховати реальний дохід.
Відповідачу належить на праві власності 35/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведені обставини суд з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, її потреб для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 березня 2019 року змінено, зменшено розмір аліментів з 1 500, 00 грн до 1 050, 00 грн щомісячно.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності з 10 жовтня 2016 року по 01 листопада 2019 року у розмірі 1 452, 00 грн, є інвалідом 2 групи довічно.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець припинив свою діяльність 28 січня 2019 року.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримує доходи від розпорядження належним йому нерухомим майном та спроможний сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Твердження суду першої інстанції щодо того, що відповідач знявся з обліку як фізична особа-підприємець після отримання позовної заяви, що свідчить про його намагання приховати реальний дохід та ухилитися від сплати аліментів, ґрунтується на припущеннях.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих аліментів на утримання сина із 1 500, 00 грн до 1 050, 00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і спосіб їх стягнення, а саме стягувати аліменти не в твердій грошовій сумі, а в розмірі ј всіх видів його доходів.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 182 СК України, відповідно до якої суд під час визначення розміру аліментів враховує стан здоров`я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Під час розгляду справи він посилався на скрутне матеріальне становище, спричинене інвалідністю 2 групи. Сума його сукупного доходу складає 1 452, 00 грн, відтак він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 1 050, 00 грн. Проте суд зазначене не врахував та визначив розмір аліментів, який перевищує Ѕ частину його пенсії.
Визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі порушує вимоги статті 183 СК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
02 липня 2019 року справа № 280/1740/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.