ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
Київ
справа №280/5328/18
адміністративне провадження №К/9901/30806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у складі судді Максименко Л.Я. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у складі колегії суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., Чепурнова Д.В. у справі №280/5328/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці щодо не проведення нарахування та виплати позивачеві середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.11.2016 по 04.05.2018;
- зобов`язати здійснити нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.11.2016 по 04.05.2018 в сумі 51 858 грн;
- компенсувати інфляційні втрати, пов`язані з втратою частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати в сумі 11 334,37 грн;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 25 000 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2019 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.11.2016 по 04.05.2018;
- зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію втрати частини доходу за період з 11.11.2016 по 04.05.2018;
- стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України та обіймала посаду слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.
3.2. Згідно довідки від 05.09.2013 №403 позивач в період 05.09.2013 - 08.01.2014 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.
3.3. Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 21.02.2014 № 16о/с, позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.02.2014 до 10.11.2016.
3.4. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 21.08.2015 №80о/с майора міліції ОСОБА_1 було звільнено з посади слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 31.08.2015. Відповідно до наказу, вислуга років станом на 31.08.2015 у календарному обчисленні складає 15 років 00 місяців 00 днів.
3.5. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №808/8303/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, зазначений наказ про звільнення позивача визнано протиправним та скасовано.
3.6. На виконання вищевказаної постанови суду, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці було видано наказ від 31.05.2016 № 1о/с, згідно якого пункт наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2015 №80о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пункту 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України відмінити, вважати її працюючою на попередній посаді з 31.08.2015.
3.7. Разом з тим, зазначеним наказом позивача звільнено в запас Збройних сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06.11.2015. Зазначено, що вислуга років на день звільнення складає 15 років 02 місяці 06 днів.
3.8. Постановою Запорізькою окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі №808/2143/16 зазначений наказ в частині звільнення позивача визнано протиправним та скасовано.
3.9. На виконання постанови суду, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці був виданий наказ від 09.01.2017 № 2о/с, згідно якого пункт наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 31.05.2016 № 1о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пункту 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України відмінити, вважати її працюючою на попередній посаді з 06.11.2015.
3.10. Зазначеним наказом позивачку було звільнено в запас Збройних сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06.11.2015. Зазначено, що вислуга років на день звільнення складає 15 років 02 місяці 06 днів.
3.11. Постановою Запорізькою окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 808/621/17 зазначений наказ в частині звільнення позивача визнано протиправним та скасовано.
3.12. На виконання постанови суду, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці був виданий наказ від 04.05.2018 № 5о/с, згідно якого пункт наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 09.01.2017 № 2о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пункту 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України скасовано. Зазначеним наказом позивача звільнено в запас Збройних сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 04.05.2018. Зазначено, що вислуга років на день звільнення складає 17 років 08 місяців 04 дні.
3.13. Водночас, під час розгляду адміністративних справ № 808/8303/15, № 808/2143/16, №808/621/17 позивачем не було заявлено вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому вказане питання не було вирішено.
3.14. Позивач звернулась до відповідача з вимогою виплатити на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 11.11.2016 по 04.05.2018.
3.15. У відповідь на зазначене звернення відповідач листом від 26.06.2018 №П-151 повідомив, що не вбачає підстав для розгляду зазначеного питання, оскільки згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2017 та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 обов`язок щодо виплати грошових сум на ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці не покладався.
3.16. Вважаючи неправомірною відмову відповідача щодо виплати позивачці грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушених прав.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що наявна необхідність виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки в період з 11.11.2016 по 04.05.2018 між сторонами у справі тривали судові спори з приводу оскарження наказів про звільнення та поновлення на посаді. Оскільки в адміністративних справах №808/8303/15, № 808/2143/16, № 808/621/17 було встановлено протиправність дій відповідача щодо звільнення позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення середнього заробітку. З огляду на неможливість самостійного проведення розрахунку суми середнього заробітку, та ненадання сторонами належних та допустимих доказів про заробітну плату за останні 2 календарні місяці роботи позивача, суди дійшли висновку захистити порушене право ОСОБА_1 шляхом зобов`язання нарахування та виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди вказали, що позивач змушена була витрачати час та увагу на оскарження незаконних наказів про звільнення перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, після закінчення якої мала обґрунтовані сподівання на подальше працевлаштування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо формального поновлення позивача на посаді, без фактичного виконання посадових обов`язків. Відповідач посилається на те, що судами необгрунтовано не взято до уваги пункти 9-11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до яких перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Крім того, відповідач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій хибно встановлено наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
6. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалась.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
9. Оскаржувані правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю вирішення питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідками встановлення в судовому порядку протиправність дій відповідача щодо звільнення позивачки з органів внутрішніх справ.
10. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно надано оцінку обставинам поновлення позивача на посаді та хибно не застосовано до оскаржуваних правовідносин положення Закону України "Про Національну поліцію" щодо відсутності перешкод для звільнення особи в період перебування її у відпустці.
11. Так, пунктами 9-11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.