ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
Київ
справа №0440/6373/18
адміністративне провадження №К/9901/10506/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у складі судді Дєєва М. В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у складі колегії суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С. у справі №0440/6373/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" до Державної служби України з безпеки на транспорті про зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення оформлене у вигляді розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.08.2018 № 0015058 до акту від 03.08.2018 року за № 0015058, про встановлення для ТОВ "Обрій" плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 656,10 євро.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
2.1. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Під час проведення рейдової перевірки, яка відбулась 03.08.2018 а/д М-03 "Київ-Харків-Довжанський" км 207 км+450м, державними інспекторами було проведено зважування транспортного засобу позивача самоскида-С марки Камаз, модель 45142-010-15, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом-самоскидом-Е марки СЗАП, модель 855102, номерний знак НОМЕР_2 .
3.2. У процесі перевірки транспортного засобу виявлено порушення, а саме: перевищення нормативно дозволенного навантаження на здвоєнну вісь самоскида.
3.3. За результатами перевірки було складено акт від 03.08.2018 №0015058 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 03.08.2018 №0004491 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.08.2018 № 0015086.
3.4. Згідно розрахунку плати за великовагового та (або) великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.08.2018 № 0015058 позивачу визначено плату у розмірі 656,1 євро.
3.5. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що наведені в позовній заяві доводи не спростували факт перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу з напівпричепом. Також судами було встановлено правильність розрахуноку плати за проїзд.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача щодо порушень допущених під час зважування транспортного засобу, зокрема недотримання положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".
6. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8. Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (далі - КАС України) передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
11. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
13. Вжитий у цій процесуальній нормі термін означає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).