ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа №820/1871/17
касаційне провадження №К/9901/41372/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 (суддя Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Тацій Л.В.; судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі № 820/1871/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування податкової консультації,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 31.03.2017 № 18472/10/28-10-01-03-11.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2017 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 залишив без змін.
Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що відшкодування роботодавцем витрат на проїзд працівника до місця відрядження напередодні дня вибуття, вказаного в наказі про відрядження, або з місця відрядження до місця постійної роботи в разі затримки у відрядженні без поважних причин є доходом працівника, отриманим як додаткове благо, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 14.03.2017 № 9-03/2017 позивач у порядку статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернувся до Офісу великих платників податків ДФС із проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи є доходом працівника, отриманим як додаткове благо, відшкодування роботодавцем витрат на проїзд такого працівника до місця відрядження напередодні або з місця відрядження до місця постійної роботи у разі затримки, якщо це погоджено з роботодавцем, і дати на транспортних квитках не збігаються з датами, визначеними в наказі про відрядження.
Листом від 31.03.2017 № 18472/10/28-10-01-03-11 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що таке відшкодування є доходом працівника, отриманим як додаткове благо, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індивідуальною податковою консультацією є роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
За правилами пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи розглядуваний спір, судові інстанції дійшли висновку про те, що індивідуальна податкова консультація, надана відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" листом від 31.03.2017 № 18472/10/28-10-01-03-11, суперечить нормам податку на доходи фізичних осіб розділу IV Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.