ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Кібенко О. Р.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 (провадження № 12-130гс19)
1. 21 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом Фермерського господарства «Сонечко» (далі - позивач, ФГ «Сонечко») до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Олександра Анатолійовича, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).
2. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 1.5 статуту ФГ «Сонечко» відповідачка для організації господарства передала позивачу у постійне користування земельні ділянки площею 3,8 га та 7 га, які розташовані на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та належать відповідачці на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки ЗП № 10-С-25706 та ЗП № 104160 відповідно.
3. 27 листопада 2015 року на адресу позивача надійшла нотаріально посвідчена заява відповідачки, в якій вона просила виключити її з ФГ «Сонечко» з наступним поверненням їй усього рухомого та нерухомого майна, зокрема земельних ділянок.
4. Листом від 14 грудня 2015 року позивач повідомив відповідачку, що вирішення питання виключення члена фермерського господарства належить до виключної компетенції загальних зборів. Рішення про виключення відповідачки зі складу членів ФГ «Сонечко» загальні збори не приймали
5. 28 жовтня 2016 року відповідачка уклала з громадянином ОСОБА_2 договір про право користування земельною ділянкою загальною площею 7 га.
6. У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою загальною площею 7 га, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області з кадастровим номером 2310700000:01:038:0002, укладений 28 жовтня 2016 року відповідачкою з ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О. А. (далі - оскаржений договір). Позивач посилався на положення п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) і стверджував, що укладений відповідачкою договір суперечить Закону «Про фермерське господарство», оскільки відповідачка є членом ФГ «Сонечко», земельна ділянка входить до цілісного майнового комплексу ФГ «Сонечко» і рішення щодо її відчуження господарством не приймалося.
7. Господарський суд Запоріжської області ухвалою від 10 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського. суду від 25 березня 2019 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 175 ГПК. Суди виходили з того, що спір виник не з господарських відносин та не є корпоративним; натомість він виник із цивільних відносин та з огляду на суб`єктний склад учасників підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Спірна земельна ділянка передавалася відповідачем у користування фермерсокого господарства, але вона не увійшла до складеного капіталу останнього, оскільки відповідно до пунктів 4.1, 4.4 статуту складений капітал сформовано у грошовій формі одноособово засновником. Тому між сторонами існує спір щодо майна відповідача як фізичної особи, яка реалізуючи своє майнове (а не корпоративне) право щодо розпорядження землею, уклала договір з третьою особою.
8. Велика Палата Верховного Суду постановою від 21 січня 2020 року змінила ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25 березня 2019 року в мотивувальних частинах із викладенням їх у редакції цієї постанови; в інших частинах зазначені судові рішення залишила без змін.
9. З постановою та викладеними в ній мотивами не погоджуюсь з огляду на таке.
10. ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього Кодексу).
11. У постанові від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на положення статті 84 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про акціонерні товариства», статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України «Про фермерське господарство», статей 6, 8, 19 та 21 Закону України «Про кооперацію» корпоративні відносини виникають, зокрема, у фермерських господарствах.
12. Ухвалюючи постанову у справі № 908/2606/18, яка вмотивована відповідними положеннями частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, пунктів 1 і 3 частини першої статті 20 ГПК України, частини першої та другої статті 83, статті 84, частини першої статті 113, статей 140, 148 ЦК України, статей 79, 80, 114, 167 ГК України, статей 1, 2, 12, 20 Закону України «Про фермерське господарство», а також положеннями статей 1, 10, 54 Закону України «Про господарські товариства», Велика Палата Верховного Суду виходила з такого:
- судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач для організації господарства передав позивачу у постійне користування належні йому на праві власності земельні ділянки площею 3,8 га та 7 га (пункт 1.5 статуту). Фермерське господарство «Сонечко» (далі - ФГ «Сонечко») як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (пункт 4.1 статуту). Для забезпечення діяльності ФГ «Сонечко» створюється складений капітал за рахунок грошового внеску засновника у розмірі 100 (ста) грн. Засновник позивача зобов`язується внести його внесок до складеного капіталу протягом одного року з моменту державної реєстрації статуту. Члени ФГ «Сонечко» внески до складеного капіталу не вносять (пункт 4.4 статуту);
- предметом позову є визнання недійсним оскарженого договору, укладеного відповідачем та третьою особою, про право користування земельною ділянкою площею 7 га, що згідно з доводами позовної заяви перебувала у користуванні позивача, але належить на праві власності відповідачу, який був членом ФГ «Сонечко»;
- питання виходу члена зі складу фермерського господарства неврегульоване ані статутом ФГ «Сонечко», ані Законом України «Про фермерське господарство», ані іншими нормативними актами. Тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону);
- наявність статутного (складеного) капіталу у фермерського господарства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, не є достатньою підставою