Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
судова справа № 233/295/18
провадження № 51-1534км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Ємця О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Дехтярук О. В.,
захисника Новікова О. О. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017050380001531 від 05 грудня 2017 року, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 рокизі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі статей 75, 76 цього Кодексу,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України,
за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 12 липня
2018 року постановив застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.
Також суд вирішив питання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" в Донецькій області на поміщення його до Комунального лікувально-профілактичного закладу "Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська" та вирішивдолю речових доказів.
За вищевказаною ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 3 ст. 153 КК України, за таких обставин.
05 грудня 2017 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля будинку АДРЕСА_2 побачив, як малолітня ОСОБА_2 заходила до першого під`їзду вказаного будинку.
Наздогнавши останню на сходовому майданчику між дев`ятим та десятим поверхами, ОСОБА_1 схопив її за лікоть лівої руки та насильно став виводити на вулицю.
У цей час малолітня ОСОБА_2 спробувала зателефонувати своєму батькові, але ОСОБА_1 вихопив із її рук мобільний телефон і поклав його в ліву внутрішню кишеню своєї куртки.
Після цього ОСОБА_1, використовуючи свою фізичну перевагу, проти волі малолітньої ОСОБА_2, насильно завів її на перший поверх недобудованої будівлі, розташованої у дворі будинків № 60, № 62, № 64 на вул. Європейській у тому ж місті, де приблизно о 14:30, погрожуючи вбивством, застосовуючи фізичне насильство, подавивши волю потерпілої до опору, почав задовольняти свою статеву пристрасть неприродним способом, завдавши при цьому останній легких тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_1 були припинені батьком малолітньої
ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який затримав останнього на місці.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2018 року ухвалу місцевого суду від 12 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що апеляційний суд усупереч положенням статей 370, 419 КПК України, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями сторони обвинувачення, належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування та дійшов передчасного висновку про необґрунтованість апеляційних вимог прокурора щодо наявних порушень ст. 94 КПК України, допущених судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин провадження та оцінки наданих доказів.
У запереченні на цю касаційну скаргу захисник Новіков О. О., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить судові рішення про застосування примусових заходів медичного характеру щодо його підзахисного залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи, вважав, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а тому просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Захисник Новіков О. О. заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 вказаної норми процесуального Закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 цього Кодексу передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених вказаним Кодексом.
За змістом положень статей 18, 19, 92, 93 КК України, ст. 503 КПК України підставою для застосування щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, примусових заходів медичного характеру є наявність у такому діянні юридичних ознак складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за винятком осудності як ознаки суб`єкта.