У Х В А Л А
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 596/63/17
Провадження № 14-8зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року (далі - касаційна скарга) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкодита
в с т а н о в и л а:
12 листопада 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року залишив без руху для обґрунтування вимог заяви.
У листопаді 2019 року позивач звернувся на електронну адресу Верховного Суду із заявою про роз`яснення ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного судувід 12 листопада 2019 року.
4 грудня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою повернув заяву позивача про роз`яснення ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного судувід 12 листопада 2019 року.
13 січня 2020 року позивач подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 11/0/255-20). Просить скасувати ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 4 грудня 2019 року і зобов`язати суд роз`яснити рішення за відповідною заявою.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільний процесуальний кодекс України, далі - ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
В ухвалі від 4 грудня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду вказав, що вона оскарженню не підлягає.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду касаційної скарги, а тому в її прийнятті необхідно відмовити і з доданими до неї матеріалами повернути позивачу.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення у справі Sokurenko and Strygun v. Ukraine, заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).
За відсутності повноважень для розгляду касаційної скарги наухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного судувід 4 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду не є у справі позивача судом, установленим законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).