Постанова
іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 639/681/19
провадження № 51-6055км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника Зябкіна В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвероуральська Свердловської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Стягнено з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог потерпілого та роз`яснено право повторного звернення до суду з позовною заявою до належного відповідача в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 грудня 2018 року приблизно о 06:50, керуючи технічно справним автомобілем "Daewoo Lanos" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухався на вул. Полтавський шлях з боку вул. Ярославської в м. Харкові, усупереч вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, діючи необережно, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку № 5 на вул. Полтавський шлях, по якому рухався пішохід ОСОБА_2 зліва направо по ходу руху автомобіля, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_2, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_1 зазначених вище норм Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити ухвалені щодо нього судові рішення в частині призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Зазначає, що суди належним чином не врахували визнання ним вини у скоєному, щирого каяття і часткового відшкодування завданої шкоди.
Також, на його думку, суди необґрунтовано стягнули з нього моральну шкоду за цивільним позовом потерпілого, оскільки відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 1961-IV) страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів у цій касаційній скарзі та законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У процесі касаційного розгляду захисник Зябкін В. В. підтримав касаційну скаргу та просив задовольнити її вимоги.
Прокурор Руденко О. П. навела доводи на спростування вимог касаційної скарги, просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Верховний Суд не перевіряє доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 1 ст. 286 КК та законності призначення основного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині засудженим не оскаржуються.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положенням ст. 414 КПК передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 основне покарання і вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував характер допущених водієм ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу обвинуваченого.