Постанова
Іменем України
05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 739/1437/18
провадження № 51-5473 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого у режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника у режимі відеоконференції Костюченка В.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Костюченка В.К. на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у кримінальних провадженнях № 12018270190000276 від 20 серпня 2018 року, № 12018270190000285 від 24 серпня 2018 року, № 12018270190000306 від 07 вересня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 серпня 2018 року приблизно о 10:00, перебуваючи на території господарства, розташованого у АДРЕСА_2, маючи на меті викрадення алкогольних напоїв, умисно, незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_2, де був виявлений самим потерпілим та його неповнолітнім сином.
Крім того, ОСОБА_1 21 серпня 2018 року приблизно об 11:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля магазину "Продукти", що на вул. Успенській, 25 у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, умисно повторно заволодів майном потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 925 грн.
Також ОСОБА_1 24 серпня 2018 року приблизно о 10:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно ударив потерпілого ОСОБА_4 в обличчя, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.
Разом з тим, ОСОБА_1 14 вересня 2018 року приблизно о 10:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на АДРЕСА_4, керуючись корисливим мотивом, умисно повторно шляхом ривка відкрито викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 50 грн, чим заподіяв останньому майнової шкоди на вищевказану суму.
Крім того, 20 вересня 2018 року приблизно о 14:30 ОСОБА_1, перебуваючи на АДРЕСА_5, керуючись корисливим мотивом, умисно повторно проник до будинку потерпілої ОСОБА_5 та таємно викрав грошові кошти в розмірі 400 грн, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди на вищевказану суму.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційні скарги прокурора та захисника Костюченка В.К. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законута неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому захисник вказує, що місцевий суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки по даному епізоду засуджений вчинив дрібну крадіжку, яка не є кримінально карною.
Крім того, місцевий суд, дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, послався на наявні в матеріалах кримінального провадження протоколи слідчих експериментів за участю засудженого та потерпілого. Однак, на переконання захисника, вказані протоколи є недопустимими доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 відкритого викрадення майна потерпілого. При цьому захисник зазначає, що отримані під час слідчої дії показання засудженого є недопустимими, оскільки останній під час судового розгляду в суді першої інстанції спростував свої пояснення, вказавши, що зазначені ним показання надавалися в рамках усної угоди зі стороною обвинувачення.
Також захисник зазначає, що місцевий суд належним чином не врахував того, що засуджений перебував на території домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 на законних підставах, оскільки працював у неї на подвір`ї та мав вільний доступ до будинку, а тому неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка з проникненням.
Разом з тим, захисник вказує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, належним чином свого рішення не аргументував.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Костюченко В.К. підтримали касаційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, прокурор Піх Ю.Г. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 125 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував на підставі сукупності доказів, зібраних, оцінених та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 .
Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 20 серпня 2018 року (по епізоду за ч. 1 ст. 162 КК України); у протоколі проведення слідчого експерименту від 27 серпня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_4 ; у протоколі слідчого експерименту від 31 серпня 2018 року за участю засудженого та висновку судово-медичної експертизи від 29 серпня 2018 року № 115 (по епізоду за ч. 1 ст. 125 КК України); у протоколах проведення слідчого експерименту від 14 вересня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 ; у протоколі проведення слідчого експерименту від 25 вересня 2018 року за участю засудженого (по епізоду за ч. 2 ст. 186 КК України); у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 22 вересня 2018 року; у протоколі проведення слідчого експерименту від 25 вересня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_1 .