ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 334/2438/17
провадження № 51-4848км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2019 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000109, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку в серпні місяці 2016 року, у вечірній час, знаходячись в лісосмузі біля с. Відрадне Запорізького району Запорізької області, шляхом зриву незаконно придбав у невстановленій кількості рослини роду конопель, а саме частки рослин із стеблом, верхівковими та листям, які замаскував у гумовому човні, та в подальшому незаконно перевіз на невстановленому досудовим розслідуванням транспортному засобі, під керуванням невстановленої особи, без відома останньої, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1, де з метою просушування, розклав вказані рослини роду конопель на горищі будинку, та незаконно зберігав для особистого вживання до 16 листопада 2016 року, без мети збуту.
Також, у невстановлений день та час ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, з метою подальшого особистого вживання, шляхом подрібнення та перетирання незаконно виготовив з частини вищезазначених висушених рослин роду конопель особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який розклав у полімерні зіп-пакети і скляні ємкості, а іншу частину рослин у висушеному вигляді залишив на горищі у приміщенні будинку.
16 листопада 2016 року в період часу з 07:40 до 09:20 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 працівники поліції виявили та вилучили вищезазначений особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 4 265,421 г, що є особливо великим розміром, який ОСОБА_1 незаконно придбав, перевіз, виготовив та зберігав без мети збуту.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до його вказівок на те, що призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК не відповідає тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення та його особі через м`якість. Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, не врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, розміру вилученого наркотичного засобу та даних про особу ОСОБА_1, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Також прокурор зазначає, що місцевий суд, всупереч ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), безпідставно не стягнув із засудженого процесуальні витрати на залучення експертів і проведення в кримінальному провадженні експертиз.
Позиції учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник засудженого ОСОБА_1 - Панкратов Ю. В., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 309 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.