ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 265/4604/17
провадження № 51-6623км18
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Моргунова С. В. на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року постановлений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050790001337, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Луч Луганської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку 14 травня 2015 року приблизно о 02:05, знаходячись біля кав`ярні "Фортуна" на проспекті Перемоги, 98 у Лівобережному районі м. Маріуполя, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, які виникли після сварки з ОСОБА_2, утримуючи в руках мисливську рушницю, яку взяв за місцем свого мешкання, підійшов на коротку відстань до потерпілого та здійснив постріл у його бік, у результаті чого заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.
Апеляційний суд Донецької області 26 квітня 2018 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасував вирок районного суду і ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Крім того постановив речові докази (рушницю ІЖ-27 та два патрони) конфіскувати в дохід держави. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Моргунов С. В., не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_1 та юридичну кваліфікацію дій останнього, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування наведеного зазначає, що апеляційний суд не звернув своєї уваги на необхідність зарахування ОСОБА_1 у строк покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання"; далі - Закон № 838-VIII), терміну попереднього ув`язнення в період з 12 травня 2017 року (дата затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України - далі КПК) по 15 травня 2017 року (дата звільнення ОСОБА_1 з під варти у зв`язку із внесенням застави), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, не дав належної оцінки тому, що його підзахисний раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, самостійно піклується за хворим батьком і неповнолітньою дочкою та є єдиним, хто їх забезпечує. Крім того захисник указує, що в матеріалах кримінального провадження наявні заяви потерпілого, в яких останній зазначає про примирення з ОСОБА_1 , підтверджує факт відшкодування йому завданої шкоди та просить призначити ОСОБА_1 покарання не пов`язане із позбавленням волі, яким апеляційний суд не надав належної оцінки. При цьому, не прийнята до уваги апеляційним судом й досудова доповідь органу з питань пробації. До того ж, захисник вважає, що дії ОСОБА_1 були викликані неправомірною поведінкою самого потерпілого. Вказане, на думку захисника, свідчить про можливість призначення його підзахисному покарання із застосуванням ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, а тому просила залишити його без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог Закону.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, як уже раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.