ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
Київ
справа №805/2452/17-а
адміністративне провадження №К/9901/810/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (судді Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі № 805/2452/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ГТУЮ у Донецькій області; відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди з 19 грудня 2009 року по 20 липня 2010 року, з 19 січня по 27 жовтня 2011 року, з 04 січня 2012 року по 10 лютого 2015 року в сумі 83 610,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при розгляді адміністративної справи № 2а/0570/17817/2011 за позовом ОСОБА_1 до ГТУЮ у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа - виконуючий обов`язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, - суд не вийшов за межі позовних вимог і не в повному обсязі стягнув суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2017 року позов задовольнив частково. Стягнув з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2009 року по 20 липня 2010 року; з 24 серпня по 06 вересня 2012 року сумі 11296,64 грн.
Ухвалюючи зазначену постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у періоди з 19 січня по 27 жовтня 2011 року працював на посаді державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, з 03 січня по 23 серпня 2012 року - в Головному управлінні Держтехногенбезпеки у Донецькій області, з 07 вересня 2012 року по 30 серпня 2013 року - у ТОВ "Апрель-Донецьк", з 02 вересня 2013 року по 11 лютого 2015 року - у ТОВ "ЄВРОМІКС". Таким чином, у періоди з 19 січня 2009 року по 20 липня 2010 року; з 24 серпня по 06 вересня 2012 року та з 31 серпня по 01 вересня 2013 року позивач не отримував заробітну плату. Відтак, суд, із посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за періоди, в які позивач не працював і не отримував заробітну плату.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2017 року скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня по 06 вересня 2012 року в сумі 668,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Приймаючи означене судове рішення, апеляційний суд керувався тим, що Донецький окружний адміністративний суд стягнув з ГТУЮ у Донецькій області середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2009 року (в резолютивній частині помилково вказано січень місяць) по 20 липня 2010 року, з 24 серпня по 06 вересня 2012 року в сумі 11 296, 64 грн. Однак, постановою суду першої інстанції по справі № 2а/0570/17817/2011 за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року ОСОБА_1 нарахована сума в розмірі 8 157,60 грн, яка після утримання податків виплачена позивачу в січні 2011 року. Зазначені обставини сторонами не спростовані та не підлягають доказуванню в силу положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку позивачу не виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня по 06 вересня 2012 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позивач (скаржник) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи скаржника полягають у тому, що посилання судів попередніх інстанцій на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковими, оскільки викладені в цьому пункті роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248-IV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України". Поряд із цим, судовими рішеннями встановлено, що адміністративна справа про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди (№ 2а/0570/17817/2011)розглядалася з 2010 року по 24 травня 2016 року. Тому, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до приписів статті 235 КЗпП України.
Також скаржник зазначив, що не спростовує того, що за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року йому було нараховано 8 157,60 грн, яка після утримання податків виплачена в січні 2011 року. Проте, вказана сума йому була нарахована з власної ініціативи ГТУЮ у Донецькій області, а не на підставі судового рішення.
За викладених мотивів, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки правовідносинам, що склались при його звільненні, а головне, неправильно застосовано положення частини другої статті 235 КЗпП України.
У додаткових поясненнях ОСОБА_1 просив урахувати правову позицію Верховного Суду України, згідно з якою виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.
Відповідач - ГТУЮ у Донецькій області не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Смоковича М.І. ухвалою від 26 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
27 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 27 травня 2019 року № 493/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 06 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1, головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, звільнено із займаної посади 18 грудня 2009 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 18 грудня 2009 року. Стягнуто з Головного управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8157,60 гривень.
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 18 січня 2011 року № 83 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до фактичного виходу ОСОБА_2, з 18 січня 2011 року. Наказано виплатити позивачеві середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8157,60 гривень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 27 жовтня 2011 року № 1820 ОСОБА_1, державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, звільнено із займаної посади 27 жовтня 2011 року. Підстава: подання заступника начальника Макіївського міського управління юстиції - начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Невзорова В.В.; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011: скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 "Про звільнення ОСОБА_1 "; скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 жовтня 2010 року № 1820 "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року; зобов`язано ГТУЮ у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису № 10 " 27 жовтня 2011 року звільнено з займаної посади у зв`язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820"; стягнуто з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 444 гривні за періоди з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року, з 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року.
Наказом відповідача від 26 червня 2017 року № 1639/1 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року. Підстава: постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011.
Вважаючи, що суд помилково не вийшов за межі позовних вимог і не стягнув з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.