ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
Київ
справа №265/168/17
адміністративне провадження №К/9901/30098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (судді Кошкош О.О., Голубова Л.Б., Давиденко Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (судді Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі № 265/168/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, начальника Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ОСОБА_4, інспектора Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_5, інспектора Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_3, Державної казначейської служби України про визнання дій, бездіяльності неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач-1), начальника Управління патрульної поліції в м. Маріуполі (по тексту - УПП в м. Маріуполі) ОСОБА_4, інспектора УПП в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_5, інспектора УПП в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_3, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:
- визнати незаконними дії та бездіяльність начальника УПП в. м. Маріуполі ДПП України ОСОБА_4. з організації та проведення перевірки заяви ОСОБА_1 від 23 листопада 2016 року;
- визнати незаконним рішення від 28 листопада 2016 року, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 листопада 2016 року;
- зобов`язати начальника УПП в. м. Маріуполі ОСОБА_4. вчинити дії з організації проведення перевірки та повного, всебічного, об`єктивного розгляду заяви, вирішити питання про притягнення винних осіб до відповідальності;
- визнати незаконними дії, рішення та бездіяльність інспектора УПП в. м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_2 щодо безпідставного та незаконного витребування документів, що посвідчує особу, рішення про проведення поверхневої перевірки, незаконного затримання на півтори години;
- визнати незаконними дії, рішення та бездіяльність інспектора УПП в. м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_3. щодо невиконання нею пункту 3 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", невжиття законних заходів реагування на заяву про вчинення правопорушення, відмови у розгляді адміністративної справи на місці вчинення правопорушення;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції України моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції України понесені витрати у розмірі 226,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 листопада 2016 року позивач став свідком вчинення поліцейським ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху, в зв`язку із чим звернувся до поліцейського ОСОБА_3 з вимогою про фіксування даного правопорушення, однак остання не назвала своє прізвище, посаду, спеціальне звання, не пред`явила на вимогу позивача службове посвідчення, чим порушила пункт 3 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію". Крім того, під час з`ясування обставин інспектором поліції ОСОБА_2 було безпідставно затримано ОСОБА_1 із вимогою пред`явити документи, що посвідчують його особу. З метою покарання винного, позивач подав скаргу наряду моніторингового відділу УПП в м. Маріуполі на дії поліцейського ОСОБА_2, на що отримав необґрунтоване та незаконне рішення начальника ОСОБА_4., яке складено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки скарга розглянута без присутності скаржника, не з`ясовані в повному обсязі обставини, порушено 15-ти денний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, доведено правомірність їхніх дій, а позовні вимоги є необґрунтованими. Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено факту порушення відповідачами вимог чинного законодавства та прав позивача, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між діями відповідачів та моральною шкодою.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На вказані судові рішення ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, ухвалити в справі нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено висновки виключно на припущеннях, оскільки відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували викладені в позові обставини. Суд першої інстанції не застосував статтю 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до неправильного вирішення справи з порушенням норм матеріального права. В свою чергу, суд апеляційної інстанції наведені доводи позивача залишив без розгляду та не виправив допущену судом першої інстанції помилку.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про проведення інспектором ОСОБА_2 поверхневої перевірки та огляду позивача, оскільки мав місце лише намір поліцейських її провести, а з прибуттям слідчо-оперативної групи перевірка взагалі не проводилася. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що поліцейський провів поверхневу перевірку позивача через підозру, що останній мав при собі предмет схожий на пістолет, не відповідають дійним обставинам справи та ґрунтуються виключно на позиції відповідача. Також, у порушення вимог статті 40 Конституції України та статті 20 Закону України "Про звернення громадян" відповідачем проігноровано заяву ОСОБА_1 про розгляд скарги на дії поліцейського за його участю із наданням можливості надати докази у вигляді відеозапису, що свідчить про протиправність рішень, дій, бездіяльності начальника УПП в м. Маріуполі ОСОБА_4.
Окрім зазначеного, позивач вказує, що підлягає звільненню від сплати судового збору, а суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з нього судовий збір за подання адміністративного позову.
Ухвалою від 01 вересня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII зазначену касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
12 червня 2019 року відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 11 червня 2019 року № 705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 06 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
23 листопада 2016 року позивач звернувся до УПП в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції України, шляхом телефонування на "гарячу лінію" за телефоном 102, з усною скаргою про те, що інспектор, керуючи службовим авто, порушив пункт 9.2 "Б" Правил дорожнього руху України, неввічливо та грубо спілкувався, незаконно вимагав посвідчення особи та проведення поверхневої перевірки з порушенням статей 32, 34 Закону України "Про Національну поліцію".
Інспектором роти № 1 батальйону УПП в м. Маріуполі Харламовим І.В. проведено перевірку викладених у скарзі позивача фактів, за результатами якої складено висновок від 28 грудня 2016 року, затверджений начальником УПП в м. Маріуполі ОСОБА_4
За вказаним висновком, дії інспекторів 1 роти батальйону УПП в м. Маріуполі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. визнано такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, зазначено про надання письмової відповіді заявнику, матеріали службової перевірки передати для зберігання до Відділу документального забезпечення УПП в м. Маріуполі.
Листом начальника УПП в м. Маріуполі ОСОБА_4. від 29 грудня 2016 року № 3762/41/37/01-2016 позивача повідомлено про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, як обставину, що виключає (унеможливлює) провадження в справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбулою Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.