ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
Київ
справа №803/959/17
адміністративне провадження №К/9901/3005/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (головуючий суддя - Р.Й. Коваль, судді - В.В. Святецький, Н.М. Судова-Хомюк)
у справі № 803/959/17
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького Віктора Броніславовича,
Волинської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького В.Б., Волинської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просила:
- визнати неправомірним наказ Начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького В.Б. від 08.06.2017 № 332-о про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статтею 38 Кодексу законів про працю України;
- зобов`язати відповідача поновити позивача на службу в органах Волинської митниці на посаді державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 ;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що на підставі оскаржуваного наказу позивача звільнено із займаної посади 09.06.2017 за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статті 38 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що заява про звільнення за власним бажанням була відкликана позивачем 09.06.2017, відтак вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що грубо порушує вимоги чинного трудового законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Волинської митниці Державної фіскальної служби України від 08.06.2017 № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 з 09.06.2017. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 з 09.06.2017. Стягнуто з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 15 849 грн 12 коп.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ Волинської митниці Державної фіскальної служби України від 08.06.2017 № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням гарантованого права позивача на відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що не дочекавшись закінчення двотижневого строку, відповідач видав оскаржуваний наказ. Крім того, останній був виданий не беручи до уваги той факт, що в період з 09.06.2017 по 27.06.2017 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу представник Волинської митниці Державної фіскальної служби України з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. ОСОБА_1 було призначено на посаду державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 .
13. 26.05.2017 позивачем подано до Волинської митниці Державної фіскальної служби України заяву про звільнення за власним бажанням.
14. 08.06.2017 начальником Волинської митниці Державної фіскальної служби України Кривіцьким В.Б. прийнято наказ № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до якого ОСОБА_1, державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2, звільнено із займаної посади 09.06.2017 року за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статті 38 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття вказаного наказу стала заява позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
17. Частинами першою-третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
18. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
19. Частинами першою-третьої статті 86 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.