ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2020 року
Київ
справа №818/699/17
адміністративне провадження №К/9901/24015/18, № К/9901/24017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді Соп`яненко О.В., Гелета С.М., Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (судді Перцова Т.С., Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі № 818/699/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України; відповідач) про:
- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми;
- стягнути з відповідача 86 040,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконанні у ДКС України перебував виконавчий лист від 02 жовтня 2013 року по справі № 577/4380/13-а про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на його користь коштів. Указане судове рішення було виконане лише 30 березня 2017 року. При цьому, всупереч вимог закону позивачу не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Занадто довгим невиконанням судового рішення позивачу завдано моральних страждань, які він оцінює у 86 040,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 04 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Зобов`язав Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Конотопського міськрайонного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 577/4380/13-а. В іншій частині позовних вимог відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди - залишив без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що відповідач у строк, передбачений частиною першою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не перерахував позивачу кошти за рішенням суду, а тому останній має право на отримання компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Між тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за час прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначив, що між позивачем і ДКС України не виникало цивільних прав та обов`язків, зокрема зобов`язального характеру. Тому норми Цивільного кодексу України, зокрема ті, які встановлюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 86 040,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не довів причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.
З висновками суду першої інстанції у цій частині погодився й апеляційний суд.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 86 040,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
У якості аргументів скаржник вказує, що через душевні страждання, спричинені довготривалим невиконанням судового рішення у справі № 577/4380/13-а з вини ДКС України, держава повинна нести відповідальність згідно з статтею 56 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, у вигляді відшкодування позивачу моральної шкоди. Позивач посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно відшкодування моральної шкоди у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного судового рішення (рішення у справі "Ромашов проти України" № 67534/01 від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" № 74221/01 від 11 січня 2005 року; у справі "Козачек проти України" № 29508/04 від 07 грудня 2006 року), а також на підхід ЄСПЛ при вирішенні справ зі спорів, які виникають у зв`язку з невиконанням державою (в особі її органів) своїх зобов`язань (рішення у справах "Шмалько проти України" № 60750/00 від 20 липня 2004 року).
Відповідач - ДКС України також подав касаційну скаргу на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що 23 травня 2017 року відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. При цьому, законодавство не встановлює строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, оскільки перерахування здійснюється в порядку черговості надходження документів про стягнення коштів. Перерахування коштів на користь ОСОБА_1 відбувається із затримкою не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно в зв`язку із наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ДКС України в повному обсязі з підстав, викладених у касаційній скарзі позивача.
Ухвалами від 07 листопада та 06 грудня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 і ДКС України відповідно.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII зазначені касаційні скарги передані на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
У травні 2018 року позивач подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 вересня 2013 року (справа № 6-48цс13) зазначив, що має право на відшкодування йому моральної шкоди за рахунок держави у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення (у справі № 577/4380/13-а). Розмір моральної шкоди позивач розрахував виходячи з практики і підходів ЄСПЛ при визначенні справедливої сатисфакції в контексті обставин цієї справи.
ДКС України подала відзив на уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначила, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань, а такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення.
07 червня 2019 року відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 652/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 06 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 червня 2010 року у справі № 2-1252/2010, зміненим постановою Апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2012 року, зобов`язано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення провести перерахунок суми недоплаченої щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій, яка підлягає виплаті ОСОБА_1, за 2009 рік, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частино першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням здійсненої за цей період виплати.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 вересня 2013 року у справі № 577/4380/13-а (6а/577/103/13) змінено спосіб виконання вказаного рішення суду (від 08 червня 2010 року у справі № 2-1252/2010), а саме ухвалено стягнути з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 2 150,00 грн - суми недоплаченої за 2009 рік щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій. 02 жовтня 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист, який направлено позивачем до Конотопського управління ДКС України у Сумській області.
Листом від 14 жовтня 2013 року Конотопське управління ДКС України у Сумській області повідомило позивача про те, що виконавчий документ направлено до Головного управління ДКС України у Сумській області для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
Згідно з відповіддю Головного управління ДКС України у Сумській області від 26 лютого 2016 року, виконавчий лист від 02 жовтня 2013 року направлено до ДКС України.
У свою чергу, ДКС України листами від 05 травня 2014 року та від 13 липня 2015 року повідомляла позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2013 року, відповідачем будуть здійснені заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача.
Посилаючись на протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення виплати по вказаному виконавчому листу, позивач звернувся до суду з позовом.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року по справі № 818/99/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДКСУ України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу від 02 жовтня 2013 року, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 577/4380/13-а (6а/577/103/13).
12 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління ДКС України в Сумській області із заявою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого на виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 червня 2010 року у справі № 2-1252/2010, та нарахування і виплату компенсації за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
30 березня 2017 року ДКС України було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 2 150,00 грн, однак компенсацію за порушення відповідачем строку виконання судового рішення так і не було виплачено.
Вважаючи, що протиправна бездіяльність відповідача заподіяла йому матеріальну і моральну шкоду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.