Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 757/63985/16
Провадження № 14-556 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Ситнік О. М., Ткачука О. С.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,
за касаційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року, ухвалене суддею Литвиновою І. В., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів Музичко С. Г., Болотова В. Є., Рейнарт І. М., та
УСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
2. Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2009 року у зв`язку зі звільненням з роботи вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова за призначенням їй пенсії державного службовця, для розрахунку розміру якої вона надала довідку від 04 лютого 2009 року № 2 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", у формі, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11.
3. Згідно з довідкою від 04 лютого 2009 року № 2 до складу заробітної плати при розрахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати й інші виплати на загальну суму 15 669,50 грн, які були нею одержані і з яких було сплачено внески до Пенсійного фонду.
4. У 2014 році вона дізналася про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
5. Оскільки нею було сплачено внески та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, то Пенсійний фонд України мав урахувати ці суми як складові заробітної плати ще у 2009 році.
6. Крім того, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 липня 2014 року її позов задоволений, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова зобов`язане здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" у загальному розмірі 15 669,50 грн зі збереженням процента нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі.
7. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволений. З держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України стягнуті на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції 8 617,35 грн шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Вирішене питання про розподіл судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що затвердження Пенсійним фондом України довідки, яка не відображає всі складові заробітної плати, на які нараховуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, призвело до того, що у період з березня 2009 року по квітень 2014 року з вини Пенсійного фонду України позивачці щомісяця не нараховувалася пенсія у розмірі 552,45 грн, яка є упущеною вигодою. Строк позовної давності позивачкою не пропущено.
10. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року апеляційна скарга Пенсійного фонду України відхилена, рішення суду першої інстанції залишене без змін.
11. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що шкода, яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права, що виникли унаслідок затвердження постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року форм довідок про заробітну плату, які подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Таким чином, оскільки позивачка не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, то судом першої інстанції правомірно стягнуто відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії - з 2009 року. Позивачка про порушення своїх прав довідалась лише у 2014 році, а з позовом до суду звернулась у 2016 році, тобто у межах строку позовної давності.
12. При цьому суд послався на постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237 цс 16.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
13. У вересні 2017 року Пенсійний фонд України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив відповідні судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити ОСОБА_1 у повному обсязі.
14. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка належними доказами не підтвердила правильності нарахування суми завданої їй шкоди. ОСОБА_1 не довела існування усіх складових для цивільно-правової відповідальності, у тому числі завдання шкоди позивачці діями Пенсійного фонду України щодо затвердження постанови від 30 жовтня 2008 року № 19-11. Крім того, позивачкою пропущений строк позовної давності.
Позиція інших учасників справи
15. У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що її позовні вимоги стосуються саме недонарахованих пенсійних виплат у період з березня 2009 року по квітень 2014 року, що, на її думку, є збитками у вигляді упущеної вигоди, завданими Пенсійним фондом України, та підлягають відшкодуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.
17. Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справа призначена до розгляду.
20. 11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України. Згідно із цією нормою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
21. Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що шкода, яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права. Оскільки позивачка не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, то з цього органу підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії.
22. Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 295/10459/15-ц (провадження № 6-237 цс 16), на яку посилався апеляційний суд, врахувавши її висновки, зазначено, що діями відповідача, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв`язку з обійманням адміністративної посади голови суду. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є достатньо обґрунтованих підстав відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, оскільки для відшкодування шкоди органом державної влади суду необхідно з`ясувати наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.
24. 07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
25. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
26. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
27. ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис викладений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
28. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
29. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
30. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
31. Вжитий у цьому приписі термін "суб`єкт владних повноважень" згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції позначав орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу або іншого суб`єкта, який здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
32. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України у вказаній редакції).
33. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у тій же редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
34. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.