Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/23325/17
провадження № 61-17305св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерства юстиції України,
третя особа - державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 13 червня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2014 року наказом Державної пенітенціарної служби України № 145/ОС-14 його призначено на посаду директора Департаменту забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України.
18 жовтня 2016 року наказом Міністерства юстиції України № 2984/5 Департамент забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України перейменовано в Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2017 року № 420/К
у зв`язку з перейменуванням бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України"
у бюджетну установу "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2016 року № 2984/5, та з метою приведення
у відповідність посад, його було визнано таким, що з 31 січня 2017 року обіймає посаду директора бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України".
Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2017 року № 878/5 утворено державну установу "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України"
та припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" до вищезазначеної державної установи.
20 березня 2017 року йому вручено попередження про звільнення, яке обґрунтоване тим, що державна установа "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" припиняється шляхом приєднання до державної установи "Управління
з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" та внаслідок скорочення посади директора державної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України". Згідно з попередженням про звільнення він підлягав звільненню протягом двомісячного строку
з моменту отримання вказаного попередження.
Так, наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2017 року № 1961/К його звільнено з посади директора державної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" з 30 травня 2017 року у зв`язку з реорганізацією установи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважав таке звільнення незаконним.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про його звільнення
від 26 травня 2017 року № 1961/К; поновити його на посаді директора Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України; стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньомісячного заробітку (доходу) на день звільнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивача звільнено внаслідок реорганізації (припинення) державної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" і утворення нової державної установи - "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України", при цьому відповідач звільнив позивача з дотриманням норм чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем дотримано порядок звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією установи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
належним чином не встановили фактичних обставин справи, не врахували, що роботодавцем не було виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не були запропоновані наявної роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи наявної іншої роботи протягом двомісячного періоду з дня попередження про звільнення. Крім того, вважає, що він має переважне право на залишення на роботі.
Також, суди попередніх інстанцій не застосували норми частини четвертої статті 36 КЗпП України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року Міністерство юстиції України до подало Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 вересня 2014 року наказом Державної пенітенціарної служби України
№ 145/ОС-14 ОСОБА_1 призначеного на посаду директора Департаменту забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України (а.с. 114, 165 т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2016 року № 2984/5 Департамент забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України перейменовано в Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та переведено до сфери управління Міністерства юстиції України (а.с. 116 т. 1).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців та громадських формувань Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України був юридичною особою, ідентифікаційний код 08565003, дані про основний вид економічної діяльності: державне управління загального характеру
(а.с. 125 т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2017 року № 420/К
у зв`язку з перейменуванням бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби України"
у бюджетну установу "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2016 року № 2984/5, та з метою приведення
у відповідність посад, ОСОБА_1 визнано таким, що з 31 січня
2017 року обіймає посаду директора бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" (а.с. 115, 166 т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2017 року № 878/5 утворено державну установу "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" та припинено бюджетну установу "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" та бюджетну установу "Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" в результаті реорганізації шляхом приєднання останніх до державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України". Установлено, що після завершення процедури припинення "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" та бюджетної установи "Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" їх права та обов`язки перейдуть до державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" (а.с. 127, 170-186 т. 1).
20 березня 2017 року ОСОБА_1 під особистий підпис вручено попередження про звільнення, в якому зазначено, що державна установа "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" припиняється шляхом приєднання до державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України". Внаслідок скорочення посади директора бюджетної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" ОСОБА_1 підлягав звільненню протягом двомісячного строку з моменту отримання вказаного попередження (а.с. 126, 169 т. 1).
24 травня 2017 року ОСОБА_1 написав і подав заяву на ім`я виконуючого обов`язки Державного секретаря Міністерства юстиції України, в якій просив звільнити його з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 30 травня 2017 року та виплатити вихідну допомогу у зв`язку
із звільненням (а.с. 168 т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2017 року № 1961/К ОСОБА_1 звільнено з посади директора державної установи "Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" 30 травня 2017 року у зв`язку з реорганізацією установи, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава звільнення: наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2017 року
№ 878/5, попередження про звільнення ОСОБА_1 від 17 березня
2017 року, заява ОСОБА_1 про звільнення від 24 травня 2017 року