ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №826/1619/18
адміністративне провадження №К/9901/18402/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Новобранець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" (далі - ТОВ "НВП "Алтосан") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2017 року №0008211401, №0008221401.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 11 жовтня 2017 року №0008211401 повністю, а №0008221401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 603855,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві на користь ТОВ "НВП "Алтосан" витрати зі сплати судового збору у розмірі 9057,40 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "НВП "Алтосан" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, ТОВ "НВП "Алтосан" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0008211401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 103833,33 грн та застосування штрафу у розмірі 25958,33 грн.
ГУ ДФС у м. Києві скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що оскаржується прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "НВП "Алтосан" з 6 вересня 2012 року перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві.
На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 2 серпня 2017 року №7306 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НВП "Алтосан"", плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої 19 вересня 2017 року складено Акт №386/26-15-14-01-05/38358623 (далі - Акт перевірки).
Відповідачем під час перевірки встановлено порушення ТОВ "НВП "Алтосан":
підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2 та 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 586 918 грн, у тому числі по періодам: за квітень 2014 року - 28333 грн, за травень 2014 року - 38667 грн, за червень 2014 року - 32167 грн, за липень 2014 року - 20000 грн, за серпень 2014 року - 17500 грн, за січень 2015 року - 28000 грн, за жовтень 2014 року - 17000 грн, за листопад 2014 року - 17103 грн, за січень 2015 року - 35362 грн, за березень 2015 року - 46881 грн, за липень 2015 року - 528 грн, за жовтень 2015 року - 1144 грн, за листопад 2015 року - 758 грн, за грудень 2015 року - 134345 грн, за січень 2016 року - 58985 грн, за лютий 2016 року - 136190 грн, за квітень 2016 року - 818 грн, за вересень 2016 року - 1133 грн;
підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 90 000 грн (2016 рік-90 000 грн).
На підставі вказаного Акту перевірки, ГУ ДФС у місті Києві 11 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0008221401, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 733647,50 грн, у тому числі: 586918 грн - основний платіж та 146729,50 грн - штрафні (фінансові) санкції;
№0008211401, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 112500 грн, у тому числі: 90000 грн - основний платіж та 22500 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 14 грудня 2017 року №29997/6/99-99-11-01-01-25, скаргу ТОВ "НВП "Алтосан" залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року - без змін.
ТОВ "НВП "Алтосан", вважаючи податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у місті Києві 11 жовтня 2017 року протиправними, звернулося до суду із позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0008211401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 103833,33 грн та застосування штрафу у розмірі 25958,33 грн, виходив з того, що ТОВ "Алтосан" отримано платіж як винагороду за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України є роялті, і згідно підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 вказаного Кодексу вказаний платіж не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з включенням суми податку на додану вартість у розмірі 159 166,67 грн.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");
за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України.
Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За приписами підпунктів "а"-"в" пункту 186.1 статті 186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно пункту 188.1 статті 188 вказаного Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).