ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа № 804/1758/18
адміністративне провадження № К/9901/65774/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/1758/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коренева А.О.,
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену колегією у складі: головуючий суддя Коршун А.О., судді Лукманова О.М., Панченко О.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якому з урахуванням уточнень просив:
1.1. визнати наказ начальника ГУ НП в Дніпропетровській області від 05 лютого 2018 року № 36 по особовому складу в частині звільнення позивача, з яким його ознайомили 05 лютого 2018 року, з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (звільнення зі служби у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення) протиправним.
1.2. зобов`язати начальника ГУ НП в Дніпропетровській області поновити його негайно на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області;
1.3. зобов`язати ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України під час його звільнення. Позивач зазначає, що на день затвердження висновку службової перевірки він фактично був відсторонений від посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Дніпропетровській області, хоча судового рішення, яке б набрало законної сили про притягнення його до кримінальної відповідальності не існувало.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні адміністратвиного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на те, що за результатами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисциплін у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину. Саме факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Судами недотримано вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судових рішень.
6.1. Скаржник вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ним було порушено службову дисципліну, а наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності є невірними. Судами зроблені помилкові висновки, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачена така самостійна підстава для звільнення зі служби як притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Також передбачено порядок та строки такого звільнення. На думку скаржника у такому випадку його б мали відсторонити від посади на строк до надходження судового рішення у кримінальному провадженні № 42017040010000355, яким буде доведена його вина.
6.2. Скаржник зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норму частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту відповідно до якої поліцейські, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом. Скаржник під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що на час винесення оскаржуваного наказу його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а процес притягнення його до кримінальної відповідальності не завершився. Сам факт, який став причиною для звільнення зі служби, під час розгляду справи, належними та допустимими доказами не доведено. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у висновку службового розслідування не зазначено у чому саме полягало порушення ним присяги та закону, а містяться лише загальні фрази.
6.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не надали оцінки у судових рішеннях, що досудове розслідування за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_2 (з якого начебто скаржник вимагав грошові кошти за не притягнення до кримінальної відповідальності) було завершено 27 листопада 2016 року. Тобто 03 січня 2018 року орган досудового розслідування вже не мав ніяких поноважень щодо закриття кримінального провадження.
6.4. Скаржник вказав на те, що позиція судів першої та апеляційної інстанцій не узгоджується з усталеною практикою Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22 січня 2015 року у справі К/800/51867/14, в ухвалі від 03 грудня 2015 року у справі № 2А-6662/11/2670 (№ К/800/27320/15), у постанові від 08 квітня 2014 року у справі № К/800/3579/14.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх О.В., Стрелець Т.Г. від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 597/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
10. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він вказуючи на законність оскаржуваних судових рішень, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 01 квітня 2008 року по 06 листопада 2015 року, відповідно до наказу № 1 о/с з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до поліції та призначений на посаду старшим слідчим слідчого управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
12. Наказом Головного управляння Національної поліції в Дніпропетровській області від 09 грудня 2016 року № 352 о/с капітана поліції ОСОБА_1 призначено старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управляння Національної поліції в Дніпропетровській області.
13. 03 січня 2018 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42017040010000355, відкритого за частиною 3 статті 368 КК України, спільно з працівниками Дніпропетровського управління ДВБ НПУ та УСБУ, задокументовано протиправну діяльність старшого слідчого ОСОБА_1 який вимагав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США за закриття кримінального провадження № 12017040000001048 від 26 серпня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та не притягнення остатнього до кримінальної відповідальності.
14. 04 січня 2018 року капітану поліції ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України та обрано запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 519 790,00 грн.
15. На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 04 січня 2018 року № 31 "Про організацію проведення службового розслідування" проведено службове розслідування, за результатами якого зроблено висновки, що позивач 03 січня 2018 року був затриманий під час отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 у вигляді коштів у сумі 1000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 286 КК України та закриття кримінального провадження.
16. Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області 24 січня 2018 року, члени комісії вважають за доцільне за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, накласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
17. З огляду на викладене, пунктом 1 наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 24 січня 2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських СУ ГУНП" накладено на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
18. З метою реалізації наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 05 лютого 2018 року ГУНП в Дніпропетровській області видало наказ № 36 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
19. Не погодившись з наказом відповідача від 05 лютого 2018 року № 36 о/с позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон № 580-VIII) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
21. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
22. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон набрав чинності 28 грудня 2015 року.
23. Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року).
24. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
25. Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
26. Частиною 1 статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.