ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2020 року
Київ
справа №807/472/18
адміністративне провадження №К/9901/20730/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (суддя Іванчулинця Д.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (судді: Кухтей Р.В., Шевчук С.М., Хобор Р.Б.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Кия Василя Васильовича про скасування наказу та поновлення на публічній службі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Кия В.В. (далі - відповідач), в якій просив скасувати наказ заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Кия В.В. за № 22-к від 25 квітня 2018 року про звільнення позивача з державної служби в зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби; поновити позивача на публічній службі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Кия В.В. № 22-к від 25 квітня 2018 року позивача, відповідно до пункту 2 статті 83 та статті 85 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", було звільнено з державної служби у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби. ОСОБА_1 вважає указаний наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач, зважаючи не те, що посада ОСОБА_1 підлягає скороченню, не запропонував йому інші посади в переліку, що зазначені в листі начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Мурги В.І. від 05 лютого 2018 року. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що оспорюваний наказ підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на публічній службі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем укладено строковий трудовий договір, часом закінчення якого за погодженням сторін є вихід на роботу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною. Оскільки строк на який укладався строковий трудовий договір з позивачем, сплив у зв`язку з виходом на роботу основного працівника ОСОБА_2, наказ про звільнення позивача є правомірним та прийнятий відповідно до норм чинного законодавства. Норма статті 85 Закону України "Про державну службу", якою керувався відповідач при звільненні ОСОБА_1, не створює для відповідача обов`язку діяти у відповідності до статті 87 Закону, тобто, пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник зазначає, що його представником Дем`янівим І. М. подано заяву про відвід головуючого судді Іванчулинця Д.І., розгляд позову було призупинено до вирішення іншим суддею питання про відвід головуючого судді. В подальшому, ані позивача, ані його представника суд не повідомив про результати вирішення указаної заяви.
Скаржник указує на те, що він не був належним чином повідомлений про черговий розгляд справи, який відбувся 31 жовтня 2018 року. Також у подальшому суд виніс рішення без відома позивача та його представника.
На переконання позивача, суди не перевірили ту обставину, що відносно звільнення позивача не було надано згоди профспілкового комітету, як це передбачено Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Скаржника вважає, що судами не взято до уваги приписи пункту 10 частини другої статті 42 КЗпП України, що переважне право на залишенні на роботі надається працівникам яким залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Відповідач не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Кия Василя Васильовича про скасування наказу та поновлення на публічній службі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 , наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 504-к від 29 серпня 2011 року призначено на посаду першого заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.
30 серпня 2011 року наказом Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 34-к ОСОБА_1 з 30 серпня 2011 року було призначено на посаду першого заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 107-к від 04 лютого 2013 року ОСОБА_1 в порядку переведення до новоутвореного Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства призначено на посаду першого заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.
У зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису відповідно до наказу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 68 від 05 грудня 2017 року "Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства посада, яку обіймав ОСОБА_1, у новому штатному розписі відсутня, істотні умови служби не може бути збережено, а тому ОСОБА_1 листом № 06-14/179 від 05 лютого 2018 року запропоновано переведення на вакантні посади (перелік зазначено у листі).
20 березня 2018 року позивачем подано заяву про звільнення його із займаної посади першого заступника начальника управління в порядку переведення на тимчасово вакантну посаду начальника відділу лісових ресурсів та охорони праці.
Також ОСОБА_1 20 березня 2018 року подано заяву про призначення його в порядку переведення на тимчасово вакантну посаду начальника відділу лісових ресурсів та охорони праці з 11 квітня 2018 року.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 164-к від 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства 10 квітня 2018 року в порядку переведення на посаду начальника відділу лісових ресурсів та охорони праці цього ж управління, на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 16-к від 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду начальника відділу лісових ресурсів та охорони праці з 11 квітня 2018 року, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2
16 квітня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву із повідомленням про те, що у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення віку трьох років остання приступає до виконання своїх обов`язків з 02 травня 2018 року.
27 квітня 2018 року видано наказ № 23-к про повернення ОСОБА_2 із соціальної відпустки і притуплення до виконання посадових обов`язків з 02 травня 2018 року у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до трьох років.
Згідно наказу № 22-к від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу лісових ресурсів та охорони праці Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства 27 квітня 2018 року у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби відповідно до пункту 2 статті 83, статті 85 Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись із наказом про звільнення позивач звернувся до суду із цим позовом.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.