ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №820/5882/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (головуючий суддя - Спірідонова М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бенедик А.П., Водолажська Н.С.)
у справі №820/5882/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
третя особа: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" (далі - Товариство, ТОВ "Атлантіс Схід Компані", позивач, платник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі) третя особа: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.04.2013 №0000952220 та №0000962220;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294, 00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "Праксет-Харків", ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Будком-Алон" у періоді, що перевірявся, а саме: не встановлено наявність у контрагентів позивача технічних та технологічних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій; не перевірено здійснення позивачем фактичної оплати податку на додану вартість в ціні придбаних товарів/послуг, з відповідним документальним підтвердженням цього, тощо.
Під час нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі:
- скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2013 № 0000952220, № 0000962220;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Схід Компані" сплачений судовий збір у розмірі 2 294 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Парксет-Харків", ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Будком-Алон".
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дзержинському районі подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту, при цьому не наводить жодних доводів на спростування реальності виконання укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами господарських договорів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
19 грудня 2019 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП "Будком-Алон" за період з 01.04.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Праксет-Харків" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період травень, вересень 2012 року та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях.
За результатами перевірки складено акт від 09.04.2013 № 1408/22.2-05/34332486 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, ДПІ у Московському районі дійшла висновку про порушення Товариством вимог:
- п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток на загальну суму 562 375 грн за 2 квартал 2012 року - 81 730 грн, за 3 квартал 2012 року - 480 645 грн;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом зроблений висновок про заниження та сплаті до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "БудкомАлон" за період з 01.04.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Праксет-Харків" за період з 01.06.2012 по 31.06.2012 та ТОВ "Спецтрубомонтаж" за період травень, вересень 2012 року на загальну суму 535 595 грн (том 1 а.с. 45-61).
На підставі Акту перевірки, ДПІ у Московському районі прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.04.2013 №0000962220, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 669 493, 75 грн, у тому числі: за основним платежем - 535 595, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 133 898, 75 грн та від 23.04.2013 №0000952220, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток у сумі 702 968, 75 грн, у тому числі: за основним платежем - 562 375 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 140 593, 75 грн (том 1 а.с. 62-63).
Відповідач дійшов висновку про протиправність формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Праксет-Харків", ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Будком-Алон, оскільки вони реально не виконувались, натомість були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Підпунктом 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.