ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №819/418/15-а
адміністративне провадження №К/9901/26823/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Чепенюк О.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Дякович В.П., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)
у справі №876/3267/16
за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"
про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" (далі - Товариство, позивач, платник, ТОВ "Компанія ЛАН"), в якому просила постановити рішення про стягнення з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить Товариству на користь держави кошти у розмірі податкового боргу в сумі 4 822 065, 27 грн, в тому числі 4 554 879, 85 грн, податку на додану вартість та 267 185, 42 по податку на прибуток приватних підприємств.
В обґрунтування позовних вимог Тернопільська ОДПІ зазначила, що у зв`язку з несплатою Товариством узгодженої суми податкового зобов`язання, за останнім рахується заборгованість у загальній сумі 4 822 065 грн, що підлягає стягненню з Товариства в судовому порядку за відповідним позовом органу державної фіскальної служби.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що зверненню контролюючого органу до суду з відповідним позовом про стягнення податкового боргу має передувати надіслання органом державної фіскальної служби боржнику податкової вимоги про сплату податкового боргу. При цьому, скасування зазначеної податкової вимоги, надіслання якої в силу вимог статті 95 ПК України є обов`язковою умовою для подальшого звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення боргу, свідчить про не дотримання Тернопільською ОДПІ вимог пунктів 95.1, 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив змінити мотивувальну частину постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відмова у задоволенні позову з підстав його передчасності суперечить вимогам норм матеріального права, оскільки єдиною законною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність податкового боргу, яка випливає з належного виконання Товариством своїх податкових зобов`язань.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29 липня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно з довідкою Тернопільської ОДПІ від 18.01.2016 про наявність податкового боргу ТОВ "Компанія ЛАН" станом на 18.01.2016 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 4 261 768, 60 грн по податку на додану вартість, а саме 4 253 180, 79 грн - податкові зобов`язання, а 8 587,81 грн - пеня (а. с. 139).
Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі узгоджених податкових зобов`язаннях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2014 року, самостійно задекларованих платником податків та відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, які подані до податкового органу 20.10.2014, 19.11.2014, 18.12.2014 та 20.01.2015 (а. с. 16-21, 29-32). Узгоджені суми податкових зобов`язань були відображені в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість за 2014 рік.
15 вересня 2014 року контролюючим органом сформовано та надіслано Товариству податкову вимогу № 8022-25 про сплату податкового боргу у розмірі 57 808, 25 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.