Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169 апп 19)
05 лютого 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення і постановою від 05 лютого 2020 року зазначену касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, скасувала постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року, а провадження у справі - закрила.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
2. Частинами першою та другою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
3. Зі змісту зазначених положень статті 45 КАС України вбачається, що перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
4. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини третя та четверта статті 45 КАС України).
5. Частиною першою статті 344 КАС України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
6. Отже, Велика Палата Верховного Суду, діючи як суд касаційної інстанції, наділена повним обсягом повноважень суду першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного розгляду (обмеження вимогами позовної заяви, неможливості встановлення обставин справи і переоцінки доказів).
7. Частина друга статті 49 КАС України, в редакції чинній на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами, встановлювала, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8. Статтею 53 КАС України, в редакції чинній на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами, було встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред`явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.