ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/27711/13-к
провадження № 51-4103км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Ніцу І.Г., Чопівської С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12013110040003435, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця та жителя м. Києва, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 і пунктами 5, 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 і пунктами 5, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення за період з 14 травня 2013 року по 29 вересня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнено його від відбування покарання у виді позбавлення волі за повним відбуттям покарання.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 52 808,49 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн - моральної шкоди.
Київський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за викладених у вироку обставин вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проте, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Так, наприкінці грудня 2012 року в ОСОБА_1, який мав на меті уникнути повернення боргу ОСОБА_4 в розмірі 300 000 доларів США (100 000 з яких треба було повернути до 28 лютого 2013 року), виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя останнього особливо небезпечним способом для життя багатьох людей - шляхом підриву саморобного радіокерованого вибухового пристрою осколкової дії.
Із цією метою ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, який мав перед ним боргові зобов`язання. Реалізовуючи надалі свій злочинний намір, ОСОБА_1 придбав чотири стартові пакети оператора мобільного зв`язку компанії "МТС" з мобільними номерами, які використовував у ході готування до вчинення злочину, а також через сторонніх осіб, які не були обізнані про його злочинні наміри, автомобіль марки ВАЗ - 2102, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, з метою установлення на даху останнього саморобного вибухового пристрою. Ключі від автомобіля та документи ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, який у свою чергу для реалізації домовленостей долучив свого племінника ОСОБА_3
ОСОБА_3 погодився виконувати доручення ОСОБА_1, які не є кримінально караними, не будучи обізнаним про його злочинні наміри, спрямовані на підготовку замаху на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 з корисливого мотиву способом, небезпечним для життя багатьох осіб, та не усвідомлюючи підготовки замаху на заподіяння смерті потерпілому, за проханням ОСОБА_1 установив на даху придбаного останнім автомобіля ВАЗ - 2102 багажник, автомобільну покришку та 26 лютого 2013 року припаркував цей автомобіль на парковці ресторану "Шервуд", що розташований у м. Києві на вул. Курнатовського, 1-А, біля транспортного засобу "Лексус" чорного кольору, попередньо установивши на даху автомобіля картонну коробку, про вміст якої обізнаний не був, після чого залишив місце події.
Цього ж дня близько 17:10 ОСОБА_1, перебуваючи неподалік від ресторану "Шервуд", дочекавшись, коли потерпілий підійшов до власного автомобіля "LEXUS LX 470", д.н.з НОМЕР_2, припаркованого біля автомобіля ВАЗ - 2102, на якому було заздалегідь встановлено саморобний радіокерований вибуховий пристрій осколкової дії, з метою завершення умисного злочину, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_4 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, активізував цей вибуховий пристрій, у результаті чого відбувся вибух.
Внаслідок вибуху ОСОБА_4 було заподіяно середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, його вчасно доставлено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та надано кваліфіковану медичну допомогу.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження таістотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати вирок та закрити провадження.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:
- достатніми та допустимими доказами його винуватості не доведено, суд безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про визнання доказів недопустимими;
- висновок суду про наявність у нього мотиву на вчинення вбивства - неповернення боргу є абсурдним, оскільки наявність боргу було підтверджено письмово і спадкоємці потерпілого могли ці боргові зобов`язання пред`явити до виконання;
- суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили його алібі, при цьому безпідставно врахував показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що є суперечливими та не підтверджують беззаперечно його винуватості;
- показання потерпілого ОСОБА_4 не містять відомостей про те, що він перебував на місці злочину або готував вбивство;
- показання ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не можна брати до уваги, оскільки вони містять істотні розбіжності та спрямовані на отримання цими обвинуваченими мінімального покарання;
- у матеріалах провадження відсутня будь-яка письмова згода на проведення огляду місця події безпосередньо в ресторані "Шервуд", а тому протокол тавідеозапис є недопустимими доказами;
- речові докази не відкривалися стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і судом не досліджувалися, проте були об`єктами дослідження експертиз, а отже висновки цих експертиз є недопустимими доказами;
- аналітичну довідку аналізу технічної інформації абонентських номерів від 20 вересня 2013 року не було прийнято судом, однак у вироку є на неї посилання;
- інформацію щодо перебування абонентів номерів мобільного телефону за місцем скоєння злочину, яку було витребувано за ухвалою суду про надання тимчасового доступу до речей та документів від 29 жовтня 2015 року, не відкрито в порядку ст. 290 КПК, і протокол відкриття в матеріалах справи відсутній;
- свідок ОСОБА_10, який під час допиту в суді надав довідку про продаж стартових пакетів у магазині "Мобільні фішки", не був допитаний як свідок на стадії досудового розслідування, стороні захисту про виявлення свідка не повідомлялось;
- безпідставно не було взято до уваги висновків спеціалістів щодо вибухотехнічних досліджень та трафіків телефонних дзвінків, які були складені спеціалістом ОСОБА_11 та експертом ОСОБА_12 за зверненням сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Ніцу І.Г. підтримали касаційну скаргу, прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни, а захисник Чопівська С.С. поклалася на розсуд суду.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 КПК не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.