ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2020 року
м. Київ
справа № 686/13574/16-к
провадження № 51-4132км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Савінського О.П. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240250000556, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кошівка Чорнобильського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 лютого 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі п. "ґ" ст. 1, ст. 4 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 30 травня 2019 року залишив вирок без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 липня2015 року близько 13:00, керуючи автомобілем "Hyundai Matrix" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по другорядній дорозі з с. Тиранівка Хмельницького району Хмельницької області, при виїзді на головну дорогу Н-03 Житомир-Чернівці,грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, всупереч вимогам п. 10.1, п. 10.3, п. 10.8 та п.п. 1.1п. 34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР),перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У місці виїзду на дорогу Н-03 Житомир-Чернівці, де є смуга розгону, по якій водій має рухатися та вливатися у транспортний потік, даючи дорогу транспортним засобам, що рухаються по цій дорозі, ОСОБА_1 перетнув лінії дорожньої розмітки 1.1, що позначає край проїзної частини дороги Н-03 Житомир-Чернівці та розмежовує смуги руху в попутному напрямку, які перетинати заборонено, перетнув праву смугу руху в напрямку м. Старокостянтинова та, не давши дорогу транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку руху, виїхав на ліву смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ZAZ Daewoo Sens" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "ZAZ Daewoo Sens" ОСОБА_2 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, у виді перелому фаланги четвертого пальця правої кисті.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просив скасувати судові рішення, закрити провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення і відмовити в задоволенні цивільного позову.
Свої вимоги засуджений мотивував тим, що:
- суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що порушення ним вимог ДТП є єдиною причиною зіткнення та містить ознаки кримінального правопорушення;
- зазначаючи у вироку фактичні обставини ДТП, суд продублював їх повністю з обвинувального акта;
- у ході судового розгляду справи встановлено об`єктивні дані про те, що смуга розгону при виїзді із с. Тиранівка з другорядної дороги на головну фактично була відсутня через руйнування її асфальтобетонного покриття, тому він вимушений був відразу виїжджати на праву смугу руху дороги Н-03 Житомир-Чернівці, що свідчить про відсутність в його діях порушення п. 10.8 ПДР;
- місце прилягання другорядної дороги з с. Тиранівка та дороги Н-03 Житомир-Чернівці є перехрестям, проїзд якого регулюється розділом 16 ПДР "Проїзд перехресть", а тому за встановлених судом обставин (що він, не зупиняючись та не гальмуючи, виїхав з другорядної дороги на головну, при цьому рухався навперейми руху автомобіля потерпілої) застосування пунктів 10.1 та 10.3 ПДР, які відносяться до розділу "Початок руху та зміна його напрямку" і регулюють порядок руху автомобілів, що рухаються по одній дорозі, в даній ситуації є недоречним;
- він виконав вимоги ПДР та, під`їхавши до виїзду на головну автодорогу, зупинився і переконався, що по ній не рухаються транспортні засоби, після чого повільно виїхав спочатку на праву смугу руху, а згодом - на ліву, та, подолавши певну відстань у лівій смузі, відчув поштовх у задню частину свого автомобіля;
- суд не перевірив відповідності вимогам ПДР дій водія ОСОБА_3, який мав дотримуватися вимог ПДР, проте, наближаючись до ділянки, де можливий виїзд інших транспортних засобів з другорядної дороги, рухався зі значним перевищенням допустимої швидкості, не зміг вчасно зреагувати на зміну обстановки та в разі виникнення небезпеки негайно зупинити свій автомобіль (п. 12.3. ПДР), а отже його дії також перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП;
- суд не врахував практики Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які у своїх рішеннях вказували на те, що при ДТП за участю двох учасників, установлюючи вину того чи іншого водія, слід враховувати не тільки наявність переваги у русі одного з них, а і його можливість уникнути зіткнення, а також з`ясовувати наявність або відсутність прямого причинного зв`язку в сукупності дій обох водіїв та наслідків, що настали;
- протокол огляду місця ДТП отримано з грубим порушенням вимог КПК, оскільки понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запрошено водієм ОСОБА_3, що дає підстави вважати їх зацікавленими особами; крім того, ці поняті суду повідомили, що протоколу зі схемою ДТП не бачили і не підписували, а наявні на ньому підписи їм не належать, а сам протокол огляду місця ДТП не відповідає вимогам ст. 104 Кримінального процесуального кодексу України (дали - КПК), оскільки під час огляду не було встановлено місця зіткнення автомобілів та не зафіксовано розташування автомобілів після зіткнення з прив`язкою до певних орієнтирів, що вказує на недопустимість такого доказу;
- висновки автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи № 114-А від 23 травня 2016 року та автотехнічної експертизи № 418-А від 24 лютого 2016 року також є недопустимими доказами, оскільки при проведенні експертиз було взято вихідні дані, які містять припущення, не відповідають дійсностіта є технічно неспроможними, при цьому встановлені судом обставини та механізм зіткнення відрізняються від тих вихідних даних, що були задані експерту для проведення дослідження;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки кожному дослідженому доказу окремо щодо його допустимості та належності, а усім доказам у їх сукупності та достатності для доведеності його вини;
- він не погоджується з вирішенням цивільного позову, оскільки вирок не містить обґрунтування розміру відшкодування, присудженого до стягнення на користь потерпілої;
- призначаючи покарання у вигляді штрафу, суд не зазначив його розміру у грошовому виразі, обмежившись визначенням розміру штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Суд апеляційної інстанції не надав об`єктивної оцінки невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог КПК, не виправив помилок, допущених судом першої інстанції, ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в його апеляційній скарзі, та не мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги не надійшло.
У судовому засіданні:
- захисник зазначив, що дружина померлого ОСОБА_1 наполягає на реабілітації чоловіка, та підтримав вимоги касаційної скарги;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 10 грудня 2019 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте у судовому засіданні захисник повідомив, що дружина померлого ОСОБА_6 наполягає на його реабілітації. З урахуванням зазначеного в суду касаційної інстанції відсутні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 440 та п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свою скаргу, засуджений ОСОБА_1 оспорював зазначені обставини та зазначав про надання судами неправильної оцінки доказам, на підставі яких постановлено судові рішення, що, на його думку, привело до застосування закону про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, засуджений по суті заперечував достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Доводи у скарзі засудженого про те, що суд першої інстанції, зазначаючи у вироку фактичні обставини ДТП, продублював їх повністю з обвинувального акта, Суд до уваги не бере з урахуванням вимог ч. 1 ст. 337 КПК, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.