Постанова
іменем України
3 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/5949/16-к
провадження № 51-4676км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
виправданого ОСОБА_3,
захисника Легких В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000690, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Студінка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та виправдано з підстав не доведення того, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2019 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 12 серпня 2015 року о 9-й год. 10 хв, керуючи технічно справним автомобілем "ЗАЗ Lanos" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який згідно з генеральним договором фінансового лізингу належав ТОВ "Український лізинговий фонд" та перебував у розпорядженні ТОВ "Чіп і Зіп", рухаючись у середній смузі руху проїзної частини проспекту Лесі Курбаса зі сторони Кільцевої дороги в напрямку вулиці Картвелішвілі та наближаючись до будинку № 9 по проспекту Лесі Курбаса в м. Києві, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б", 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впевнився у відсутності транспорту в сусідній правій смузі руху, почав виконувати маневр перестроювання в праву смугу руху, по якій в цей час рухався мотоцикл "Honda CBR 1100" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4 та пасажиром позаду ОСОБА_5, унаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля "ЗАЗ Lanos" з мотоциклом "HondaCBR 1100", а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали при падінні із зазначеного мотоцикла тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 286 КК, зазначивши, що не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується, та вичерпано можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає необґрунтованим виправдання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК. На думку прокурора, суд достатньою мірою не врахував обставин справи та всупереч вимогам ст. ст. 94, 370, п. 1 ч. 3 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) фактично відкинув частину доказів сторони обвинувачення, при цьому не надав їм оцінки з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, вважає, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на які суд послався у вироку, не узгоджуються з іншими доказами, а тому не можна визнати їх очевидними та беззаперечними доказами. Зазначає, що висновки суду містять істотні суперечності та ґрунтуються на припущеннях. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, а лише констатував правильність висновків суду першої інстанції, при цьому не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою.
Захисник Легких В.В. подав на касаційну скаргу прокурора заперечення, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення щодо
ОСОБА_3 - залишити без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І.Г. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважали касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просили її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_3 та захисник Легких В.В. заперечували щодо задоволення касаційної скарги та просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Браїла І.Г., потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, виправданого ОСОБА_3 та захисника Легких В.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно дост. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам
ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Доводи прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону в зв`язку з тим, що доводи його апеляційної скарги належно не було перевірено, колегія суддів визнає обґрунтованими.