ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №808/4364/15
адміністративне провадження №К/9901/28612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Дуляницької С.М. від 26 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю., суддів Уханенка С.А., Дадим Ю.М. від 21 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року приватне підприємство "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 №0000252201, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальному розмірі 949266,25 грн.
Суди встановили, що на підставі наказу від 04 вересня 2013 року №281, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови старшого слідчого 2-го відділу слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та ПДВ по взаємовідносинам з приватним підприємством "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" (далі - ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс") та приватним підприємством "Ашенві" (далі - ПП "Ашенві") за період з 01 березня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт від 24 січня 2014 року №1161/49/04-03-22-03/39460766.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про порушення Підприємством положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), у зв`язку з чим занижено ПДВ на загальну суму 759413 грн.
Відповідач вказує на безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" та ПП "Ашенві", адже реальність таких не підтверджується. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що документи, на підставі яких Підприємством сформовано податковий кредит, зі сторони контрагентів підписані не уповноваженими особами, адже вказані суб`єкти господарювання зареєстровані на підставних осіб, які ніякого відношення до даних підприємств не мають, з метою використання реквізитів і розрахункових рахунків цих підприємств для перерахування грошових коштів та формування необґрунтованої податкової вигоди на користь третіх осіб.
В подальшому матеріали перевірки відповідачем передано до органу, який проводив досудове розслідування.
29 січня 2015 року на адресу контролюючого органу надійшла копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі №336/1128/14-к (пр.1-кп/336/300/2014), якою ОСОБА_1 (директора Підприємства) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (умисне ухилення від сплати податків), з підстав, установлених статтею 49 КК України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності (з нереабілітуючих підстав).
Такі обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 №0000252201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 949266,25 грн., в тому числі 759413,00 грн. за основним платежем та 189853,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Товариство не погодилось із цим рішенням відповідача і оскаржило його у судовому порядку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" та ПП "Ашенві" у період з 01 березня 2008 року по 30 червня 2009 року не підтверджується належними та допустимими доказами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, адже директор позивача - ОСОБА_1 при розгляді судом питання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК України, у судовому засіданні визнав, що протягом 2008-2009 року дійсно між Підприємством та ПП "БТФ "Еліпс", ПП "Ашенві" були укладені договори на поставку товарів, виконання робіт та надання послуг, але фактично будь-які товари, роботи чи послуги від вказаних підприємств не надавались та не виконувались, роботи проводились самостійно працівниками Підприємства, а в декларації з ПДВ за 2008-2009 роки відомості щодо цих операцій були внесені з метою зменшення податкових зобов`язань. При цьому, як зазначив суд, у ході розгляду справи вживалися заходи щодо витребування вилучених правоохоронними органами первинних документів, які складалися за результатами вчинення Підприємством операцій із контрагентами, з метою їх дослідження та надання правової оцінки.
З`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, суд дійшов висновку про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки спірні операції оформлювалися лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентами обумовлених господарських операцій, тому у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за такими відносинами.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті зазначає, що висновок судів про порушення позивачем правил формування податкового кредиту ґрунтується лише на інформації, зазначеній в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі №336/1128/14-к (пр.1-кп/336/300/2014), й при розгляді справи суди безпідставно не витребували та не дослідили первинні документи, складені за взаємовідносинами із контрагентами, на які посилався позивач в підтвердження дотримання ним передбачених законодавством умов для формування податкового кредиту з ПДВ й, як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку відповідача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалено у відповідності до процесуальних норм.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом №168/97-ВР.
Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).