ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №2а-7408/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/39303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 (суддя - Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (колегія суддів: Р.Б. Хобор, Я.С. Попко, Р.П. Сеник) у справі № 2а-7408/10/1370 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, у якому просив визнати протиправними та скасувати і податкові повідомлення-рішення від 02.04.2010 року: №0000671721/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 100964,25 грн., №0000681721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5407,5 грн., №0000661721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77602,08 грн. та рішення від 02.04.2010 року №000069172 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1008500 грн. як таких, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Справа розглядалась судами неодноразово та знаходилась на касаційному розгляді у Вищому адміністративному суді України, який ухвалою від 15.12.2015 справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000671721/0 від 02.04.2010 та податкового повідомлення-рішення №0000681721/0 від 02.04.2010 в частині визначення суми податкового зобов`язання на суму 3937,5 грн. направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Щодо решти позовних вимог, суд касаційної інстанції залишив рішення судів без змін.
Під час нового розгляду в судах попередніх інстанцій позивач з урахуванням обсягу позовних вимог, які підлягали розгляду обґрунтував безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність дій останнього, тому вважає що вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 не порушував. Зокрема, зазначає що ним тільки фактично, у липні 2009 року було здійснено перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000 грн. передбаченої підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому до 20 серпня 2009 року позивач не зобов`язаний був подати заяву для реєстрації платником ПДВ. А відтак, тільки донарахування суми основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 1991,5 грн. можна вважати правомірним. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб також зазначає, що оскільки, позивачем фрезерний станок був реалізований нижче його залишкової вартості, то відповідно до норм абз.7 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" кошти отримані за такий станок не є виручкою, а відтак не підлягають оподаткуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2010 № 0000671721/0 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 97 977 грн. (в тому числі основного платежу 65 318 грн. та 32 659 грн. штрафних (фінансових) санкцій). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2010 року № 0000681721/0 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3937,5 грн.
Мотивами вказаних рішень стали висновки, які зазначені в наведеній ухвалі Вищого адміністративного суду України, що обумовлені встановленими обставинами періоду в який позивач зобов`язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість (серпень 2009 року), а також ведення позивачем обліку основних фондів.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ним норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволені позову відмовити.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 715/17-2/ 2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:
п. 1.3 ст.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 9.4 пп. "а" п. 9.6 ст. 9; п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість на суму 67309,5 грн.
ст. .2, ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.2.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, ст. 17, ст. 18, ст. 19, ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25203,56 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:
1) № 0000671721/0 від 02.04.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 100 964,26 грн. (з яких: 67 309,5 грн. - основний платіж та 33 654,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) № 0000681721/0 від 02.04.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5 407,50 грн. - основний платіж.
Судами установлено, що відносно визначеного позивачем обов`язку по сплаті податку на додану вартість на суму 67309,5 грн., позиція контролюючого органу полягала в тому, що позивач в 2009 році досяг граничного розміру суми в 300000 грн., у зв`язку із чим, він був зобов`язаний надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість і сплачувати такий податок.
Щодо визначеного позивачем обов`язку по сплаті податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5 407,50 грн позиція контролюючого органу полягала в тому, що позивач, здійснивши в 2 кварталі 2008 року продаж фрезерного станка поза межами своєї діяльності згідно свідоцтва про сплату єдиного податку та отримавши на свій рахунок 35000 грн., не сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3937,50 грн.
Переглядаючи рішення судів в даній справі в частині щодо названих податкових повідомлень рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).