ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №813/8184/14
адміністративне провадження №К/9901/25646/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року (головуючий суддя - Гулкевич І.З.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Костів М.В., Бруновська Н.В.)
у справі №876/7542/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна дорожна транспортна група"
до Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна дорожна транспортна група" (далі - Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дорогобицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на протиправність оскаржуваних податкових - рішень контролюючого органу, зазначає, що будь-які акти виконаних робіт щодо експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення місцевого значення Турка-Трускавець-Дорогобич-Пісочне на загальну суму 392 897 грн у вересні 2012 року не складалися та не підписувалися, натомість відповідний акт складений та підписаний сторонами у грудні 2012 року, що свідчить про протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем сум податку на прибуток у періоді, що перевірявся. Крім того, позивач заначив про протиправність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки платником було здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із нарахованої заробітної плати у день її виплати.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0001752301, №0000911702 від 25.12.2012;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна дорожна транспортна група" 182, 70 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність декларування позивачем валових доходів та витрат за рахунок виконаних на користь ДП "Львівський облавтодор" робіт у декларації за 2012 рік згідно акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, оскільки відповідачем не доведено факту здійснення та завершення даної господарської операції між ТОВ "ЗДТГ" та ДП "Львівський облавтодор" саме у вересні 2012 року. Вказали про протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на вартість брусків обрізних з хвойних порід та поковки з квадрадтних заготовок, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів, на балансі Товариства були наявні бруски обрізні з хвойних порід та поковки з квадрадтних заготовок, необхідні для виконання вищезазначених підрядних робіт. Крім того, суди зазначили, що позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що відповідає складу правопорушення, передбаченому статтею 126 ПК України, однак всупереч вимог податкового законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0000911708 розмір штрафу, застосованого до позивача визначався на підставі статті 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом в межах його повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому відсутні правові підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна дорожна транспортна група", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012.
За результатами перевірки складено акт від 11.12.2012 № 490/22-20/35487941 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:
- пп.14.1.27, пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 137.1., п. 137.4 ст. 137, п.138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 4 288 грн за третій квартал 2011 року в сумі 224 грн, та третій квартал 2012 року в сумі 4 064 грн;
- пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168, п. 127.1. ст. 127, п. 31.1 ст. 31, п. 57.1. ст. 57, п. 176.2.а) ст. 176 Податкового кодексу України та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", внаслідок неперерахування (несвоєчасної сплати) до бюджету податку доходів фізичних осіб в сумі 8 154 грн податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду за: серпень 2011 року в сумі 2 650 грн, вересень 2011 року в сумі 2 836 грн, жовтень 2011 року в сумі 2 668 грн, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету в сумі 2 038, 50 грн.
На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року:
- №0001752301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 304 грн, з яких за основним платежем - 4 288 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 016 грн;
- №0000911708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 133.1 статті 133 ПК України встановлено, що платниками податку з числа резидентів є, у тому числі, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.