ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2020 року
Київ
справа №826/26519/15
адміністративне провадження №К/9901/53943/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року (судді: Арсірій Р.О., Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (судді: Кучма А.Ю., Василенко Я.М., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна поліція України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної поліції України в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 06 листопада 2015 року №2338 о/с "По особовому складу" в частині звільнення полковника міліції, заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України; поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року та перевести в Національну поліцію на рівнозначну посаду з 07 листопада 2015 року; зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 листопада 2015 року по день поновлення на службі.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки спірний наказ прийнято всупереч чинного трудового законодавства, зокрема порушено ст.ст. 42 та 49 - 2 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року 2338 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 полковника міліції, заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління з органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України. Поновлено право ОСОБА_1 щодо переведення до органів поліції у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 17 січня 2018 року у розмірі 217 992,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав не належний спосіб захисту своїх прав та врахувавши норми частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав позивача вирішив, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України та надання можливості позивачу реалізувати право щодо переведення до органів поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIІI. Тривалість вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 17 січня 2017 року склала 550 робочих днів. У зв`язку з чим розмір належного до стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за вказаний період складає 217 992,50 грн. (396,35 х 550).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 січня 2018 року -скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна поліція України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не скористався своїм правом на переведення до органів поліції, у відповідача станом на 06 листопада 2015 року були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.63 "з" (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. При цьому, у відповідача виникли усі законні підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до п.64 "г" Положення (через скорочення штатів), оскільки питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах поліції не було вирішено в порядку п.9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Стосовно обов`язку щодо пропонування позивачу інших посад в системі МВС у зв`язку із скороченням штатів, колегія суддів дійшла висновку, що із набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" всі підрозділи, а відповідно і посади в них, підлягали скороченню, тому запропонувати іншу вакансію для проходження служби ОСОБА_1 можливості не було.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року в частині стягнення з МВС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по 17 січня 2018 року у розмірі 217 992,50 грн. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року в частині допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 8 719,80 грн. Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, стягнувши з МВС України середній заробіток за час вимушеного прогулу за 07 листопада 2015 року по 17 січня 2018 року у розмірі 445 247,00 грн. Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, допустивши виконання рішення суду в частині стягнення з МВС України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 17 809,80 грн.
На переконання скаржника, апеляційний суд невірно застосував норми Закону України "Про Національну поліцію" щодо ліквідації ОВС, не застосовано статтю 49-2 КЗпП України, яка підлягала обов`язковому застосуванню.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не застосовано статті 1,4, 7, 9-10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Скаржник зазначив, що внаслідок надання неповної (недостовірної) інформації суд невірно нарахував йому суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна поліція України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/53943/18 (адміністративна справа №826/26519/15) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Желтобрюх І.Л, суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 641/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 1991 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №2338 о/с від 06 листопада 2015 року "По особовому складу" згідно з п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 (М-048031), заступника начальника управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень - начальника 1-го відділу Головного слідчого управління звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил.
Позивач вважаючи звільнення із займаної посади незаконним та необґрунтованим, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п`ятою статті 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 51 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, у тому числі, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частинами першою та другою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно зі статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення №114):
Пунктом 10 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно із пунктом 24 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
Пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому орган (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.