ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №227/4978/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Левченка А.М. від 13 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Компанієць І.Д., Блохіна А.А., Ястребової Л.В. від 21 лютого 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу для призначення пенсії періоду роботи на шахті "Кіровська" Виробничого об`єднання "Донецьквугілля" з 16 вересня 1991 року по 23 листопада 1994 року;
- скасувати рішення відповідача від 01 грудня 2016 року №4320 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача для призначення йому пенсії за частиною першою статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначений період роботи;
- зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 28 листопада 2016 року про призначення йому пенсії з зарахуванням в пільговий стаж спірних періодів.
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак пенсійний орган протиправно відмовив в призначенні пенсії, посилаючись на те, що уточнююча довідка є недійсною, оскільки завірена печаткою та штампом, на яких зазначено м. Донецьк, яке знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення начальника Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 грудня 2016 року № 4320 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди його роботи на шахті "Кіровська" Виробничого об`єднання "Донецьквугілля" з 16 вересня 1991 року по 23 листопада 1994 року; зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2016 року про призначення йому пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що стаж роботи позивача на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці, вказані посади відносяться до Списку № 1, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2017 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 10 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 227/4978/16-а.
Справу передано до Верховного Суду 14 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 листопада 2016 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На підтвердження трудового стажу позивач до заяви надав Добропільському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області трудову книжку, відповідно до якої позивач 16 вересня 1991 року був прийнятий учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею; 13 листопада 1991 року - переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею; 16 грудня 1992 року - призначений гірничим майстром з повним робочим днем під землею; 23 листопада 1994 року - переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею; 16 травня 1995 року звільнений за власним бажанням.
Рішенням відповідача від 01 грудня 2016 року №4320 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до пільгового стажу не зараховано вищезазначені спірні періоди його роботи з 16 вересня 1991 року по 16 травня 1995 року на ліквідованій шахті "Кіровська" учнем електрослюсаря підземного, електрослюсарем підземним, гірничим майстром з повним робочим днем під землею. Відмова мотивована недійсністю наданих архівних довідок, оскільки вони датовані 2016 роком, на печатці та штампі в них зазначено м. Донецьк, яке знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення відбувається відповідно до списків на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість упродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Натомість, в Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відсутня можливість проведення зустрічної перевірки первинних документів стосовно роботи позивача на шахті "Кіровська" Виробничого об`єднання "Донецьквугілля" щодо достовірності їх видачі.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.