ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
Київ
справа №808/1446/16
адміністративне провадження №К/9901/26276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.) у справі №808/1446/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Перспектива" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "НВО Перспектива" звернулося до адміністративного суду з позовом до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №808/1446/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/1446/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 25.02.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач вказує, що під час розгляду справи судами не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним доказам у їх сукупності, що свідчить про нез`ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору. Як вважає відповідач, первинні документи, надані позивачем, лише фіксують оформлення господарських операцій та жодним чином не підтверджують їх реальність та товарність. На думку відповідача, в ході проведеної перевірки неможливо визначити ланцюг постачання товару від виробника до кінцевого споживача. Відповідач вважає встановленим факт відсутності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.
Позивач скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу. Заперечуючи проти доводів податкового органу, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Ісіда Груп", оскільки товари від контрагента фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Вказує, що висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.04.2016 по 07.04.2016 посадовими особами Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВО Перспектива" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс") за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 14.04.2016 №22/08-29-14-36358380. Яким встановлено порушення підприємством вимог:
підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 252000,00грн.;
підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу від 23.09.2014 №966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", позивачем завищено податковий кредит за серпень 2015 року на суму податку на додану вартість 280000,00грн., що привело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18) за серпень 2015 року на суму 280000,00грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (р.18-р.21) (р.25) за серпень 2015 року на суму 280000,00грн.
Відповідач дійшов висновку, що проведеною перевіркою встановлено відображення ТОВ "НВО Перспектива" у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Ісіда Груп" (ТОВ "Абіон Ресурс"). Вказані господарські операції податковий орган вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ТОВ "НВО Перспектива" права на формування витрат та податкового кредиту.
На підставі акта перевірки, 26.04.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000311400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 252000,00грн., у тому числі: за основним платежем 252000,00грн., 0,00грн. - штрафні санкції;
№0000321402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 350000,00грн., у тому числі: за основним платежем 280000,00грн. та 70000,00грн. за штрафними санкціями.
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.