ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1678/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Колодяжного Д. П.,
відповідача - Сидоренко Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (судді: Будішевська Л. О., Таран С. В., Аленін О. Ю.), рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 (суддя Бездоля Д. О.), додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 (судді: Будішевська Л. О., Таран С. В., Аленін О. Ю.), додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 (суддя Бездоля Д. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про стягнення 4 937 382,40 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (далі - ТОВ "Бруклін-Київ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії) про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4 937 382,40 грн у зв`язку із неправомірним незастосуванням відповідачем під час нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу за січень-грудень 2018 року коефіцієнту 0,7, визначеного в абзаці 12 пункту 3 розділу ІІ Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053 (далі - наказ Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015, Тарифи).
1.2. У відзиві на позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії просило відмовити у його задоволенні, зазначило, зокрема, що застосування знижувального коефіцієнту можливе лише за умови досягнення фактичної продуктивності навантаження судна не менше 500 т/год і розташування перевантажувальної машини на причалі; у разі договірного характеру правовідносин між сторонами, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не застосовуються.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, позов задоволено. Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії на користь ТОВ "Бруклін-Київ" 4 937 382,40 грн збитків і 74 060,74 грн судового збору.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що критеріями для визначення продуктивності як підстави для застосування спірного коефіцієнту є, зокрема, незмінні технічні характеристики перевантажувальних машин, закладені виробником навантажувального устаткування, а не ситуативна продуктивність під час навантаження вантажів, і розміщення перевантажувальної машини відповідної продуктивності саме на спеціалізованому терміналі, а не виключно на причалі. З огляду на зазначене господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірних коштів, набутих відповідачем внаслідок незастосування знижувального коефіцієнту 0,7.
2.3. Згідно з додатковим рішенням від 15.10.2019 (суддя Бездоля Д. О.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (судді: Будівшевська Л. О., Таран С. В., Аленін О. Ю.), стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії на користь ТОВ "Бруклін-Київ" 83 050,79 грн витрат на правничу допомогу.
2.4. Згідно з додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 (судді: Будішевська Л. О., Таран С. В., Аленін О. Ю.) задоволено заяву ТОВ "Бруклін-Київ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції; стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії на користь ТОВ "Бруклін-Київ" 48 658,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, а також додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 і додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі та відмовити у позові. Водночас скаржник просив передати справу на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії вважає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема статей 6, 14, 22 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, положень наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015, від 05.06.2013 № 348, статей 2, 7, 13-15, 76-79, 86, 91, 236-238, 244, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що для створення сприятливих економічних умов для роботи портових операторів, які здійснюють свою діяльність у морських портах України, цілком правильно, логічно та доцільно використовувати єдині критерії надання відповідних послуг, застосовувати єдине одноосібне централізоване та цілком законне тлумачення встановлених норм і правил для усіх суб`єктів господарювання, у цьому випадку портових операторів, для безперешкодного здійснення ними своєї діяльності. ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії стверджує, що для застосування коефіцієнту 0,7 провідне значення має місце розташування перевантажувальної машини, а також те, яку фактичну продуктивність навантаження вона має. Скаржник наголошує на необхідності урахування, зокрема, роз`яснень Міністерства інфраструктури України (лист від 22.03.2017 № 2403/27/10-17) і Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" (далі - ДП "УкрНДІМФ") (лист від 26.10.2016 № 10/1/9-451). Скаржник також зазначає, що на причалах № 42, № 46-47 здійснюється перевантаження різної номенклатури вантажів, під час організації технологічного процесу перевантаження застосовуються різні технології та устаткування, підстав для їх визначення як спеціалізованих причалів з обробки зерна або генеральних вантажів немає, а отже немає і підстав для застосування у цьому випадку зниженого коефіцієнта 0,7 під час обчислення плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу. Оскільки рішення і постанова у справі по суті спору, на думку скаржника, є незаконними та мають бути скасовані, відповідно, як вважає скаржник, необхідно скасувати і додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020.
3.2. Від ТОВ "Бруклін-Київ" надійшли письмові пояснення, в яких товариство звертає увагу суду касаційної інстанції на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної плати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/2353/18, правовідносини в якій вважає подібними до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі № 916/1678/19, та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
3.3. Від ТОВ "Бруклін-Київ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач акцентував правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених рішенні та постанові по суті спору, а також зазначив про необґрунтованість касаційної скарги. Зокрема, скаржник наголошує, що законодавство не обмежує місця розташування перевантажувальної машини в межах території спеціалізованого терміналу будь-якими складовими частинами терміналу, у тому числі і причалом.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 29.12.2017 між ДП "Адміністрація морських портів України" - адміністрацією і ТОВ "Бруклін-Київ" - портовим оператором укладено договір № 201-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), за умовами якого адміністрація зобов`язалася забезпечити доступ портового оператора до причалу(ів) № № 38, 42, 43, 44, 45, 46, 47 Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язався сплатити адміністрації плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт і надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Відповідно до пунктів 2.1.3, 2.3.21 договору від 29.12.2017 адміністрація зобов`язана складати у двох примірниках акт наданих послуг і рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої портовим оператором інформації за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, з урахуванням змісту пунктів 3.2, 3.3 цього договору. Портовий оператор зобов`язаний підписувати отримані від адміністрації акти наданих послуг упродовж 5 робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження до наданих послуг, цей акт вважається сторонами погодженим (підписаним), а послуги вважаються прийнятими.
Згідно з пунктом 3.1 цього договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015. Для формування рахунку та акта наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) портовий оператор надає до адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені у додатку 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акта наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6 робочих днів місяця, наступного за звітним.
Датою надання послуг є дата складання акта наданих послуг, який формується на підставі відомостей, наведених у таких документах: для вантажів, що вибувають морем, - коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем, - генеральний акт або інший документ (пункт 3.2 договору).
Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів портовим оператором на поточний рахунок адміністрації упродовж 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення адміністрацією рахунка на оплату послуг (пункт 3.4 договору).
У пункті 7.1 договору від 29.12.2017 сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання.
Суди попередніх інстанцій установили, що упродовж 2018 року позивач здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи у порту через причали адміністрації, доступ до яких йому було надано відповідачем, і надавав відповідачеві інформацію для виставлення рахунків за кожний місяць окремо, із зазначенням у графі "13" інформації коефіцієнту 0,7, який має застосовуватись до ставок за окремими вантажними роботами. Натомість відповідач виставляв рахунки без урахування зазначеного коефіцієнту.
Господарські суди також установили, що сторони оформили акти наданих послуг за січень - грудень 2018 року (спірний період), проте такі акти позивач підписав із застереженнями щодо розміру оплати (на зворотному боці); позивач не визнав зобов`язання в частині нарахувань, проведених без застосування коефіцієнту 0,7 до розрахунку вартості робіт, щодо яких позивач надавав інформацію для виставлення рахунків. Однак виставлені відповідачем рахунки позивач оплатив повністю, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
Як з`ясували попередні судові інстанції, під час здійснення спірних вантажних операцій упродовж січня-грудня 2018 року позивач як портовий оператор використовував причали №№ 42, 43, 46-47; здійснював навантаження зернових навалом; технологічний процес перевантаження позивачем зернових вантажів в Одеському морському порту відбувався такими перевантажувальними машинами: перевантажувальна машина ПМ-1200У1 нормативною продуктивністю 1200 тонн/год розташована безпосередньо на причалі № 43; ланцюгові транспортери T120G та ZEO-DC-350-20 нормативною продуктивністю 1000/700 тонн/год відповідно, розташовані в тилу поза межами паспортних характеристик причалів №№ 42, 46-47, але в межах території морського порту, що підтверджується коносаментами, РТК 8.22, РТК 8.23, РТК 8.26, описом організації єдиного технологічного процесу, технічними паспортами на машини.