ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1991/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Шаратова Ю.А.
від 25.09.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., Бєляновського В.В., Таран С.В.
від 05.12.2019
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
про стягнення 10 507 846, 20 грн
за участю представників:
від позивача - не з`явився,
від відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2019 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 10 338 470, 72 грн, з якої 9 629 603,12 грн - сума основного боргу, 44 172, 19 грн - інфляційні втрати, 612 355, 95 грн - пеня, та 52 339, 46 грн 3 % річних. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.07.2019 №367/15-01-01-09 (вх.№2-3583/19 від 29.07.2019) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 507 846, 20 грн, з яких 9 629 603, 12 грн - сума основного боргу, 44 172, 19 грн - інфляційні втрати, 768276,37 грн - пеня, та 65 794, 52 грн 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з постачання теплової енергії.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як встановлено господарськими судами 11 березня 2019 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (постачальник) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (споживач) укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії №20-П-ІЛФ-19/3-ППЗ (далі - Договір) за умовами пункту 1.1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставляти споживачеві через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки (Додаток 1), а споживач зобов`язався сплачувати отриману теплову енергію згідно встановленої вартості, у строки передбачені даним договором.
Відповідно до пункту 2.1 вищезазначеного Договору теплова енергія поставляється споживачеві в обсягах згідно з Додатком 1 до даного договору на такі потреби: опалення, теплова вентиляція у період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору вартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблена на котельнях постачальника враховуючи передачу мережами, на дату укладання договору становить 3 037, 36 грн без урахування ПДВ. Вартість договору становить 60 142 736, 51 грн без ПДВ, крім того ПДВ 12 028 547, 30 грн, разом 72 171 283, 81 грн з ПДВ. Постачальник має право в однобічному порядку змінювати місцеві тарифи на теплову енергію, що поставляється постачальником, шляхом повідомлення про таку зміну споживачеві замовленим листом з повідомленням не пізніше, ніж за 30 днів до зміни тарифу. Відмова споживача від сплати за теплову енергію, що поставляється за новими тарифами, є безумовною підставою для розірвання постачальником даного договору в однобічному порядку та звільнення від виконання договірних зобов`язань.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Протягом двох робочих днів після закінчення розрахункового періоду, постачальник складає акт з вказівкою фактичних обсягів поставленої теплової енергії. Сторони погодились, що акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання постачальником послуг споживачу. Прийом-передача акту та рахунку для підпису та оформлення, здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженими представниками під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Споживач зобов`язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту здачі-приймання виконаних робіт повернути постачальнику підписаний та засвідчений власною печаткою належний постачальнику екземпляр акту. У разі невиконання споживачем зазначених зобов`язань акт здачі - приймання виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документа, підписаного споживачем. При цьому, у разі неотримання споживачем за його вини акту здачі-приймання виконаних робіт, належний йому екземпляр акту надсилається постачальником на адресу споживача рекомендованим письмом з повідомленням про вручення. Споживач оплачує теплову енергію шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок постачальника у безготівковій формі після підписання відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт згідно виставленого постачальником рахунку, зареєстрованої постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі додаткових накладних та виданої в установленому законодавством порядку споживачу, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим (пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.
За порушення споживачем строків виконання зобов`язання, постачальник має право стягнути із споживача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (пункт 8.3 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 13.1 Договору).
31 березня 2019 року між сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №КМ/3 771 на загальну суму 6 310 312, 94 грн.
30 квітня 2019 року між сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №КМ/5 638 на загальну суму 1 912 118, 59 грн.
31 травня 2019 року складено та підписано позивачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №КМ/7 849 на загальну суму 1 407 171, 59 грн.
Судами встановлено, що загальна сума заборгованості складає 9 629 603,12 грн.
Примірники вищезазначених рахунків разом із актами приймання-передачі наданих послуг було направлено за адресою відповідача супровідними листами від 05.04.2019 за №101/15-07-03-17-891, від 08.05.2019 за №134/15-07-03-17-1185, від 10.06.2019 за №169/15-07-03-17-1526.
Оскільки відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено суму основного боргу, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача з 23.07.2019 та з 30.08.2019 по 30.08.2019, платіжними дорученнями від 23.07.2019 та від 30.08.2019, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 закрито провадження у справі №916/1991/19 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 629 603,12 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Одеської області від 25.09.2019 у справі №916/1991/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 576 207, 27 грн пені, 12 399, 76 грн інфляційних втрат, 65 794, 52 грн - 3% річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 12 696, 76 грн. Повернуто позивачу сплачену суму судового збору у розмірі 144 444, 04 грн, який був зарахований в дохід бюджету за платіжними дорученнями від 10.07.2019 №1969, від 12.06.2019 №1515, від 12.06.2019 №1514, від 12.06.2019 №1513, від 12.06.2019 №1512, від 12.06.2019 №1511, від 25.07.2019 №2171 на загальну суму 157 617, 69 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 192 069, 10 грн та інфляційних втрат в розмірі 31 772, 43 грн.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат та зменшенням, за клопотання відповідача, заявленої до стягнення суми пені на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України.
Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, виходив з наявності збитків підприємства відповідача у першому півріччі 2019 року, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 рік, недоведеності позивачем понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені врахували незначний термін прострочення, добровільне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та погашення існуючої заборгованості у повному обсязі
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач застосував до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 24.12.2019 звернулося до Верховного Суду, через Південно-західний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі №916/1991/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 192 069, 10 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 192 069, 10 грн.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, статтю 233 Господарського кодексу України, статті 549 - 551 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права, зокрема, статті 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.