ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2020 року
справа № 644/3065/16-к
провадження № 51-4559км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Калюжної Л. А. (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Калюжної Людмили Анатоліївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 09 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду
від 08 серпня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 190,
ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні
злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК
і призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років;
- за ч. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У відповідності до ст. 70 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 15 лютого 2018 року по 09 квітня 2019 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без зміни - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі
15 000 грн та 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі
6 375 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат
у кримінальному провадженні.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 16 лютого 2016 року о 12 годині
15 хвилин, перебуваючи за місцем свого мешкання в квартирі
АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних
стосунків, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кухонним ножем у ліву ногу,
чим спричинив тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, після чого ОСОБА_4 пішов з квартири ОСОБА_1 та приблизно
о 12 годині 30 хвилин помер у під`їзді вказаного будинку від масивної крововтрати, яка й стала безпосередньою причиною смерті.
Крім того, 13 січня 2018 року о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку № 52 по вул. С. Грицевця в м. Харкові, де керуючись умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, попросив у свого знайомого ОСОБА_5 його мобільний телефон, заздалегідь знаючи, що повертати мобільний телефон не буде. Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому мобільним телефоном
на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду
у розмірі 348 грн.
Також, 03 лютого 2018 року о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебував у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_3, де попросив у свого знайомого ОСОБА_3 його мобільний телефон, заздалегідь знаючи, що повертати мобільний телефон він не буде. Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому мобільним телефоном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі
6 375 грн.
Також, 09 лютого 2018 року близько 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 разом
із раніше знайомою ОСОБА_6, перебував на алеї біля будинку № 47
по вул. Зубарева в м. Харкові, попросив у неї її мобільний телефон.
ОСОБА_1 , керуючись виниклим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном, взявши мобільний телефон почав бігти з ним. Після цього ОСОБА_6 побігла за ОСОБА_1, і вимагала повернути її мобільний телефон, але останній на її прохання не реагував. Потім ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому мобільним телефоном
на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 1 505, 02 грн.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 серпня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК, в редакції Закону № 838-VIII зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення
з 15 лютого 2018 року по 08 серпня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Калюжна Л. А., не погоджуючись із судовими рішеннями з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК та призначити покарання в межах санкції статті 119 КК. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки у нього не було умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а також заподіяння смерті. Також зазначає про порушення вимог кримінального процесуального закону, допущених під час зміни прокурором обвинувачення.
Крім того, захисник вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог
ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційні скарги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника
та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_2 просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Підтримала доводи, викладені в її письмових запереченнях на касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, прокурора
та потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційній скарзі захисника та письмових запереченнях потерпілої
Манойло Т. С., колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника
Калюжної Л. А. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Правильність висновків судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК, за які у тому числі засуджено останнього, у касаційній скарзі не оспорюється.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник Калюжна Л. А. не заперечує встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак
не погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження; підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні
і детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку,
і є обґрунтованим.
Твердження сторони захисту про те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в діях засудженого є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК, безпідставні.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК)
з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.