Постанова
Іменем України
18 лютого 2020року
м. Київ
справа № 756/2548/16-к
провадження № 51-9922км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік,
виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, 09 жовтня 2015 року близько 14 години, знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2, з метою повторного незаконного придбання психотропної речовини амфетаміну без мети збуту, у телефонному режимі домовився про місце зустрічі із невстановленою особою. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, того ж дня близько 18 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу ТРЦ "Дрім Таун", що на проспекті Оболонському у м. Києві, зустрівшись із невстановленою особою, повторно незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину амфетамін, маса якого становить 0,715 г, який був у прозорому поліетиленовому крафт-пакеті. Придбавши вказану психотропну речовину амфетамін, ОСОБА_1 попрямував у бік ТРЦ "Дрім Таун" до входу, біля якого розміщується гіпермаркет "Новус". Того ж дня, ОСОБА_1 близько 19 години за адресою: м. Київ, проспект Оболонський 1-Б був затриманий працівниками поліції та у нього вилучено психотропну речовину амфетамін (фенамін), маса якого в речовині становить 0,715 г.
Відповідно до обвинувального акту, вищезазначені дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене повторно.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, є передчасним. Також, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 412, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Очевидно, що предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об`єктом, об`єктивною та суб`єктивною сторонами, суб`єктом. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
З матеріалів провадження вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій, надали належну оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам і дійшли правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
У своїй касаційній скарзі прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_1, втім колегія суддів вважає такі доводи неспроможними.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення - вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є - верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
Колегія суддів касаційного суду встановила, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 свідчать про те, що суд першої інстанції повно й усебічно розглянув обставини провадження, проаналізував зібрані органом досудового слідства докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності й достатності, та дійшов правильного висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, отриманими в ході досудового та судового слідства.