Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 136/990/17
провадження № 61-48085св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С. Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року, у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішень органу місцевого самоврядування та скасування державних актів на право власності на землю.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (правонаступниками яких є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) успадкували після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок АДРЕСА_1, по 1/3 частині кожний.
Рішенням 7 сесії 22 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 26 січня 1996 року "Про приватизацію присадибних ділянок" йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,13 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 29 травня 1996 року № 38 було вилучено у покійного ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га і надано ОСОБА_5 земельну ділянку у розмірі 0,08 га, ОСОБА_4 - 0,08 га та йому - 0, 09 га.
Рішенням 9 сесії 22 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 07 серпня 1996 року було враховано позитивний висновок виконавчого комітету від 29 травня 1996 року та на підставі статті 56 ЗК УРСР вилучено у покійного ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га й надано землю ОСОБА_5 у розмірі 0,08 га, ОСОБА_4 - 0,08 га та йому - 0,09 га.
27 листопада 1997 року рішенням 13 сесії 22 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області було внесено часткові зміни до рішень селищної ради в частині визначення площі наданих земельних ділянок, з урахуванням їх фактичних розмірів, у результаті чого площа земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , й якою він користується, була зменшена без його згоди на 0,01 га, відповідно до 0,08 га, та вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням 16 сесії 22 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,08 га, а ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,09 га, та видано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.
Посилаючись на те, що при виділенні та визначенні розмірів земельних ділянок межі із суміжними землекористувачами ним не погоджувалися, при цьому виготовленням технічної документації ОСОБА_4 по встановленню меж її земельної ділянки в натрі фактично було порушено його право на земельну ділянку під будинком, рішення селищної ради прийняті із порушенням норм частини другої статті 19 Конституції України та порушують його права землевласника, ОСОБА_1 просив визнати протиправними та скасувати рішення Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 07 серпня 1996 року в частині вилучення земельної ділянки площею 0,25 у ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 га та надання її в постійне користування біля жилого будинку, що перейшов у спадщину: ОСОБА_1 площею 0,09 га, ОСОБА_5 площею 0,08 га, ОСОБА_4 площею 0,08 га; від 27 листопада 1997 року в частині внесення змін до рішення від 26 січня 1996 року, яким ОСОБА_1 виділено замість 0,13 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 - 0,08 га; від 04 березня 1998 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 площею 0,09 га та ОСОБА_4 площею 0, 08 га. Скасувати видані на підставі вказаних рішень селищної ради державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме державний акт серії ВН № 03011 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,09 га, виданий 05 жовтня 1998 року на ім`я ОСОБА_5 ; державний акт серії ВН № 03012 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, виданий 17 грудня 1998 року на ім`я ОСОБА_4 ; державний акт серії ВН № 03013 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,08 га, виданий 26 серпня 1998 року на його ім`я.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року у складі судді Стадніка С. І. позов задоволено частково. Скасовано державний акт серії ВН № 03011 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,09 га, виданий 05 жовтня 1998 року на ім`я ОСОБА_5 ; державний акт серії ВН № 03012 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,08 га, виданий 17 грудня 1998 року на ім`я ОСОБА_4 ; державний акт серії ВН № 03013 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, виданий 26 серпня 1998 року на ім`я ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині визнання протиправними та скасування рішень селищної ради не забезпечує їх реального захисту, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Натомість видача державних актів на право власності на земельну ділянку позивачу та ОСОБА_5, ОСОБА_4 без попереднього виділу в натурі частки спадкового домоволодіння або ж укладення між співвласниками такого домоволодіння договору про визначення порядку користування спільним майном, є незаконною та порушує основоположний принцип мирного володіння майном, у зв`язку з чим державні акти підлягають скасуванню. Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, місцевий суд виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 24 листопада 2015 року № 6118, при цьому з позовом про захист порушених прав звернувся 27 червня 2017 року, що свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року в частині скасування державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на його ім`я та ім`я відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки позивач та спадкодавці відповідачів реалізували своє право на отримання земельної ділянки у власність ще у 1998 році, отримавши оскаржувані державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі рішень селищної ради за 1996-1997 роки, і саме з цього часу позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права та про осіб, які його порушили і звернутися до суду за захистом, проте з даним позовом звернувся лише у червні 2017 року, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР 1963 року строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з двох підстав, по суті та застосував строк позовної давності, не врахувавши, що лише в липні 2015 року звернувшись до розробника документації із землеустрою за необхідністю присвоєння кадастрового номеру за розробленням технічної документації на земельну ділянку, позивачу стало відомо з відповіді від 24 листопада 2015 року про порушення своїх прав і інтересів, до цього часу він не безпідставно вважав, що у нього у власності перебуває земельна ділянка площею 0,13 га, а відповідачі мають користуватися іншою земельною ділянкою. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що до Державного земельного кадастру відомості вносилися на підставі розробленої у 2013 році технічної документації, згідно якої площа межі та конфігурація земельної ділянки відповідачів суміщається (накладається) на житловий будинок належний на даний час усім трьом спадкоємцям, який не поділений в натурі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали даної справи витребувано із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час під час подання касаційної скарги, розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що за даними погосподарської книги 1956-1957 року за дідом позивача ОСОБА_6 рахувалась земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .
Згідно архівного витягу з рішення Турбівської селищної Ради депутатів трудящих Липовецького району Вінницької області від 27 лютого 1959 року № 5, за заявою ОСОБА_6 з його фонду землі 0,12 га города наділено його сину ОСОБА_5, у зв`язку з чим у користуванні ОСОБА_7 залишилася земельна ділянка площею 0,13 га.