Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 726/1633/16-ц
провадження № 61-246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2016 року у складі судді Проскурняк І. Г. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2017 року у складі суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, поділу майна, обміну, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 . Спадщину після її смерті прийняли вона шляхом вступу у фактичне володіння майном та її батько ОСОБА_5 - шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. У подальшому без її відома батько 15 січня 1999 року у нотаріальній конторі отримав на своє ім`я свідоцтво про право на усе нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_4, що складається з житлового будинку літ. "А", літньої кухні-сараю літ. "Б", літньої кухні літ. "В", гаража літ "Д", вбиральні літ. "З", сараю літ. "б", підвалу, колодязя та огорожі, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Згодом рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 вересня 2007 року задоволено позов ОСОБА_5 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на будинковолодівння за указаною адресою, до складу якого, крім названих вище будівель, увійшли житловий будинок літ. "Ж" площею 192,50 кв. м, сараї літ. "Г" та "Е". Після ухвалення цього рішення ОСОБА_5 16 жовтня 2007 року за договором дарування подарував 69/100 часток даного будинковолодіння відповідачу ОСОБА_2, а решту 31/100 частку за договором купівлі-продажу відчужив відповідачці ОСОБА_6 . У подальшому 31 жовтня 2007 року за нотаріально посвідченим договором відбувся поділ цього будинковолодіння, в результаті чого припинилося право спільної часткової власності і кожен із співвласників став одноосібним власником свого майна.
Згідно договору міни від 21 травня 2008 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 обмінялися належними їм частками будинковолодіннями. В результаті ОСОБА_2 став власником житлового будинку літ. "А" загальною площею 85,6 кв. м, в тому числі житловою 56 кв. м., літньої кухні літ. "В", сараю літ. "Г", сараю літ. "Е", вбиральні літ. "З", погребу Пг, колодязя 1, огорожі 1 по АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 - власницею житлового будинку літ. "Ж" загальною площею 192, 5 кв. м, в тому числі житловою 113,9 кв. м, літньої кухні літ. "Б" гаража літ. "Д", воріт 2 по АДРЕСА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 вересня 2007 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Посилаючись на указані обставини, порушення свого права на спадкове майно, позивач просила визнати недійсними наступні правочини як такі, що вчинені без достатніх правових підстав, а саме: договір купівлі-продажу від 16 жовтня 2007 року 31/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 з участю покупця ОСОБА_7 ; договір дарування від 16 жовтня 2007 року 69 /100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ; договір від 31 жовтня 2007 року про поділ цього будинковолодіння; договір міни від 21 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Половинською О. Б.
Просила також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 січня 1999 року, витребувати із володіння відповідача ОСОБА_2 у спосіб визнання за нею права власності на 1/2 частини будинковолодіння у складі такого майна: житлового будинку літ. "А" загальною площею 85, 6 кв. м, літньої кухні літ. "В", сараю літ. "Г", сараю літ. "Е", вбиральні літ. "З", погребу Пг, колодязя 1, огорожі 1 по АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав та звернувся до неї та до ОСОБА_3 із зустрічним позовом про визнання за ним як спадкоємцем ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. "А", літню кухню-сарай літ. "Б", літню кухню літ. "В", гараж літ. "Д", вбиральню літ. "З", сарай літ. "б", підвал, колодязь та огорожу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2016 року первісний та зустрічний позови задоволено.
Визнано недійсними: договір купівлі-продажу від 16 жовтня 2007 року про відчуження 31/100 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О. Б., зареєстрованого в реєстрі під №11198; договір дарування від 16 жовтня 2007 року про дарування 69 /100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1, укладений між дарувальником ОСОБА_5 та обдаровуваним ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б., зареєстрованого в реєстрі під №11201; договір про поділ будинковолодіння від 31 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б., зареєстрованого в реєстрі під №11175; договір обміну від 21 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б., зареєстрованого в реєстрі № 4122.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 січня 1999 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини будинковолодіння у складі такого майна: житлового будинку літ. "А" загальною площею 85,6 кв. м, в тому числі житловою площею 56 кв. м, літньої кухні літ. "В", сараю літ. "Г", сараю літ. "Е", вбиральні літ. "З", погребу Пг, колодязя 1, огорожі 1 по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме: на житловий будинок літ. "А", літню кухню-сарай літ "Б", літню кухню літ. "В", гараж літ "Д", вбиральню літ. "З", сарай літ. "б", підвал, колодязь та огорожу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного та зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги та мають рівні права на спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поділу, обміну майна скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року про задоволення позову ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом визнання права власності на сарай літ. "Г", сарай літ. "Е" по АДРЕСА_1 скасовано. У задоволенні позову у цій частині відмовлено.У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржило судове рішення з підстав вирішення питання про його права як іпотекодавця на нерухоме майно, яке є предметом спору у справі. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на спадщину встановлено також факт своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 дочкою спадкодавця позивачкою ОСОБА_1 . У зв`язку з цим доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що у справі не доведено прийняття позивачкою спадщини є необґрунтованими. Без відома позивачки її батько ОСОБА_5 15 січня 1999 року у нотаріальній конторі отримав на своє ім`я свідоцтво про право на усе нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_4 та у подальшому відчужив це майно. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції мав право на визнання частково недійсним оспорюваних свідоцтва про право на спадщину від 15 січня 1999 року, першого правочину (договору купівлі-продажу та дарування) від 16 жовтня 2007 року, яким ОСОБА_5 відчужив на користь відповідачів спірне спадкове нерухоме майно, а також витребувати від відповідачів шляхом визнання права власності на 1/2 частку у спадковому майні. Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не було залучено до участі у справі співвідповідачем, а вимоги позивачки заявлено за межами позовної давності не можуть бути підставою для скасування рішення. Предметом спору у справі є спадкове майно, право на яке мають сторони, а не ПАТ КБ "ПриватБанк". До складу спірного нерухомого майна не входить житловий будинок літ. "Ж", що є предметом іпотеки за іпотечним договором, а лише окремі господарські будівлі та споруди. У спірних правовідносинах ПАТ КБ "ПриватБанк" може виступати як третя особа, а не як відповідач, а, отже, заява банку не є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності. ПАТ КБ "ПриватБанк" не є стороною у справі. Водночас суд вважає, що наявні підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення у певній частині. Позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено як на підставі статей 203, 215, 216 ЦК України так і на підставі статей 387, 388 ЦК України. Суд першої інстанції безпідставно визнав недійсними правочини (договори поділу та обміну спірного майна), які були вчинені відповідачами після первинного недійсного правочину (дарування та купівлі-продажу). Тому, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поділу, обміну майна підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення, яким у задоволенні указаних позовних вимог слід відмовити. Суд першої інстанції також допустив порушення норм матеріального права в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом визнання права власності на сарай літ. "Г", сарай літ. "Е" по АДРЕСА_1 . Указане майно на час відкриття спадщини було самочинно збудованим, а тому відповідно до норми статті 105 ЦК УРСР, яка була чинною на указаний період, не є предметом спадщини. Тому рішення в указаній частині також підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду не містить розподілу судових витрат; суд не застосував позовну давність до вимог ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не прийняла спадщину.
(2) Позиція позивача
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 - зазначає, що банк не є спадкоємцем ОСОБА_4, щодо майна якої виник спір. Також банк не є стороною оспорюваних правочинів. Відповідно банк не може заявляти про позовну давність, оскільки не може виступати у спорі як сторона. Обставини прийняття нею спадщини встановлені судовим рішенням.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Садгірського районного суду м. Чернівці.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.